У неділю, 13 червня, о годині 8.00 на каналі TVP HISTORIA Польського Телебачення, проходила трансляція Божественної Літургії Святого Івана Золотоустого з Собору Святого Івана Хрестителя у Перемишлі. Святу Літургію очолив і проповідь виголосив отець Павло Шадий. Спіслужив отець Дмитро Гарасим ЧСВВ – ігумен.

Проповідь:

Слава Ісусу Христу!
В сьогоднішньому Євангелії Христос молиться за своїх учнів, молиться за свою Церкву – молиться за кожного з нас. Два головні прохання цієї архієрейської молитви Ісуса дуже сильно концентрують на собі нашу увагу. Це прохання, щоб ми „пізнали єдиного істинного Бога” і щоб „були одно”. І ті прохання по особливому звучать саме у цю неділю, коли вшановуємо отців першого Вселенського Собору. Собору, який визнають всі християнскі церкви, на котрому було укладено символ віри, яким молимося на кожній Літургії.

Наша Церква, наслідуючи Христа, на кожній Євхаристії повторює це Його прохання про віру і єдність, не лише через промовляння символу віри, а також зокрема про це свідчать слова, якими священник, закінчуючи тиху молитву за цілу Церкву, звертається до Бога, виголошуючи: „і дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити і оспівувати пречисте, і величне ім’я Твоє”.

За це, ми як Церква, молимося – але що стається з нами, коли виходимо з храму? Чи ця наша молитва переноситься з церкви у наше буденне життя, чи дійсно стараємося сповнювати цей заклик пізнавання Бога, чи хочемо постійно наближатися до Нього? Бо не кожен з нас мусить бути богословом, знання про Бога це не є Його пізнання.

Так як про якогось героя, письменника чи будь кого іншого ми можемо мати велике знання, якусь інформацію про нього, але чи можемо сказати, що Його знаємо?  Ні. Так само з Богом, ми можемо багато про Нього знати, читати мудрі книжки, які нам Його описують, але не про таке пізнання молиться Христос в сьогоднішньому Слові. Він просить, щоб ми мали з Ним особливу релацію, такy яку мають діти зі своїми батьками. Щоб ми хотіли до Нього звертатися в приватній молитві, у молитві цілою сім’єю, через участь у богослужіннях і остаточно через повну участь в Літургії, а це в великій мірі залежить від нас.

Пандемія, в час якої нам прийшлося жити, свої наслідки залишила у кожній площині нашого буття, також це відбилося у нашому релігійному житті, в нашій вірності Богові. Тому стараймося тепер, коли малими кроками, виходимо вже з того важкого для всіх нас часу, взяти собі до серця цей Христовий заклик, котрий почули ми щойно в Євангелії і дійсно цілими родинами, творячи єдність відбудовуймо наше християнське життя, нашу віру. А цього всього не можемо зробити якось по іншому, але лише повертаючися знову до молитви, приватної в наших домах, але також і цієї спільної як Церкви, яка про свою єдність свідчить перш за все тоді, коли збирається у храмах на Божественній Літургії. І лише тоді будемо спроможні сповнити цей Христовий задум, будемо щораз краще пізнавали Бога і як Церква будемо творили одно. І того всім нам бажаю. Амінь. Слава Ісусу Христу.

00000