Христос Воскрес!
Дорогі в Христі Брати і Сестри,

Сьогодні Євангеліє звертає нашу увагу на жінок, які приходять до гробу. Є вони представниками тих жінок, які ходили з Ісусом Христом і не покинули Його у тяжку годину Хресної дороги і розп’яття. Вони першими приходять до гробу і зустрічають Воскреслого Христа і несуть з радістю цю великодню новину учням.
Але на початку чуємо про смуток, про зложення до гробу, про самий гріб – місце до якого ідуть Мироносиці. Гріб уприсутнює смерть і Воскресіння – стається символом духовного простору, який об’єднює ці дві події – земну, історичну і понадземну, надприродню, Божу. Це місце стається також джерелом світла, яке просвічує темряву. Гріб, не тільки яко місце смутку, але також яко місце радості і пробудження віри.
1. Саме сьогоднішнє Євангеліє хоче наповнити нас радістю, викорінити і прогнати геть з наших сердець смуток і страх. Почуття, які нищать нас, сіють в нашому житті бездіяльність і безрадність. Почуття смутку і страху повинні бути далекими від тих, що шукають Христа Воскреслого.
Це правда, що причини, які побуджують нас до смутку, бувають серйозні і слушні. Але частіше буває так, що людина піддається смуткові без жодної важливої причини. Тоді людина нищить саму себе і затруює життя своїм ближнім. Іноді смуток походить з несвідомости чи браку сильної віри.
2. Яскравий приклад невластивого смутку подає нам сьогоднішнє Євангеліє. Непотрібно журилися жінки, які «рано-вранці першого дня тижня» поспішали до гробу Христового. Вони дуже тривожилися і говорили між собою: «Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?» Невже вони забули те, що Христос заповідав, що третього дня воскресне? Коли б вони були мали хоч трохи надії і віри, журба і смуток не мали б місця у їхніх серцях.
Жінки Мироносиці на власні очі бачили, яким тяжким надгробним каменем привалено вхід до гробу, де було тіло Ісуса – вся їх надія, любов і щастя. Здавалося, що ніхто не відважиться його відкотити. Самі ж вони не знали, як взятися до цього діла. Тим часом про це подбав хтось інший.
Часом такою короткозорою є людина притиснена смутком і страхом, що не бачить, того, що діється навколо неї. Тільки по деякому часі ми переконуємося, що журилися, боялися без потреби, без користі витрачали життєву енергію.
3. В житті, в сучасному світі часто так буває, що хтось намагається за всяку ціну привалити нас «надгробним каменем», нас, наші надії, сподівння , наше майбутнє. Інколи ціль свою вони осягають. Однак пам’ятаймо, що це не причина, щоб сумувати і піддаватися. А радше всілякі ворожі наступи, зло – повинні побуджувати нас до наполегливої праці, до гартування духа і сильного довір’я до Божого Провидіння. Будьмо свідомі, що для «відвалення цього каменя», цього тягару нашого життя співпрацюють з нами й інші люди, а над усе Божа благодать , про що ми й самі часто забуваємо, як про це забули жінки-мироносиці.
Тому сьогоднішнє Євангеліє закликає нас: не жахайтеся, не бійтеся! Ви, що Христа шукаєте, не має причини до смутку і страху. А тим більше ті, що вже знайшли Його, живуть нащодень Його вірою і любов’ю. Коли жінки-мироносиці наблизилися до гробу, побачили Ангела, який був посланий Богом. Він промовив до них «не жахайтеся!» Для чого шукаєте живого між мертвими? Він воскрес, його тут нема.
Жінки занесли цю вістку учням й учні увірували і понесли цю правду всьому світу, незважаючи на переслідування, прорлиття крові. Божу благовість про Воскресіння мав і надалі має змогу почути весь світ.

Дорогі Брати і Сестри!
Якщо і ми в нашому житті щиро шукаємо Христа, тоді не біймося , не жахаймося нічого. Не шукаймо Христа поміж мертвих, Христа історичного – такого, який лише колись жив і діяв. Шукаймо Христа живого, Воскреслого. Лише такий Христос є фундаментом нашого життя, нашою силою, нашою радістю, нашим провідником і остаточною перемогою. З відвагою, без смутку і страху запрошуймо Христа до нашого життя, до наших щоденних справ. Нехай Він оживляє, керує нами. Тоді не буде в нашому серці місця на смуток і страх. Оживляти буде нас сильне довір’я в безмежне Боже милосердя і провидіння. Амінь.
Христос Воскрес!

00000