На нашій сторінці публікуємо статтю Мар’яни Городицької, заступника Голови Люблінського ТУСК «Обнова», яка розкаже про реколекції для молоді, у яких взяла участь молодь з Польщі та України.
Ось і завершились довгоочікувані великопосні реколекції нашої обновлянської спільноти в Любліні, які з 11 по 13 квітня 2021 р. Б. в формі-онлайн попровадив о. Григорій Назар, голова молодіжної комісії Перемисько-Варшавської Архиєпархії УГКЦ та настоятель парафії в Горлицях. На цих реколекціях ми вирушили в дорогу, в дорогу пошуків відповідей на нелегкі запитання. Як нам залишатися гарними християнами? Як нам бути з Ісусом? Як нам по-справжньому любити? Як покірно приймати та нести свій хрест? Усі три дні нас супроводжував уривок зі Святого Письма про багатого юнака (Мр. 10, 17-22), історія великої духовності св. Івана Павла II та його проповіді до молоді. Символічно о. Григорій обрав за тему реколекцій саме науки св. Івана Павла II, котрого 2 квітня весь світ згадував шістнадцяті роковини смерті. Саме 2 квітня мали відбуватись наші реколекції у сестер в Перемишлі, які через умови карантину ми перенесли на простори інтернету. І певно добре так склалося, адже ще більше людей могли пізнати Івана Павла II. Він завжди збирав біля себе багато молоді і, навіть, по смерті продовжує це робити.
В неділю о. Григорій розповідав на прикладі життя св. Івана Павла II про довіру до Господа, про те, що маємо приймати все, що Він дає нам в цьому житті, а ті речі, котрі для нас зараз є випробуваннями в перспективі дадуть плоди. У Бога немає випадковостей – у Нього є план. Так св. Іван Павло II, будучи ще Каролем Войтилою прийняв усі труднощі свого життя з покорою. Те все, що молодий Кароль пережив колись – дало плоди під час того, як став папою. Він пережив війну, становлення комунізму в Польщі, був близьким свідком подій, котрі принесли стільки негативних наслідків. Маючи такий життєвий досвід, вже як папа Іван Павло II, своїми вчинками всіляко закликав людей до миру, був становчо проти лиха комунізму і давав приклади доброго християнина. Про його повну довіру до Бога свідчить ще й те, що коли у віці 9 років він втратив свою маму, її замінила Богородиця. «Totus tuus» обрав він собі за мото як папа, тобто «цілий твій». Він довірив змалку своє життя Богородиці, звертався до неї зі своїми земними проблемами і це дало плоди. А чи ми можемо сказати «Totus tuus Богородице, Totus tuus Ісусе?»
О. Григорій в другій науці говорив про діалог. Про те, як нам відкритися на діалог із Богом та людьми, як нам вчитися слухати Господа в молитві, навіть тоді, коли те, що Він говорить – не є тим, що ми хочемо почути. Звісно, прикладом відкритості до діалогу та покірності в діалозі є саме св. Іван Павло II. Він був першим папою, котрий переступив пороги синагоги в Римі, він зустрівся з Фіделем Кастро, він завжди був відкритий на те, що Бог йому приготовляв в житті.
В другий день реколекцій ми роздумували про заповіді, котрі Ісус згадував в уривку з юнаком. Він говорив молодику лише про заповіді, котрі стосувалися міжлюдських стосунків, про важливість миру між людьми. Св. Іван Павло II часто говорив в проповідях про любов до людей. «Скажи – якою є твоя любов і я скажу – хто ти». Нам не вдасться осягнути вічного, якщо не впорядкуємо міжлюдських стосунків.
В останній день реколекцій отець Григорій відкривав нам наново Хрест Ісуса і наш. Св. Іван Павло II сказав: «Не бійтеся, коли любов ставить вимоги, коли вимагає від нас посвяти. Не бійтеся Хреста Христа. Для нас це єдина дорога співучасті в його житті». Отець наголосив, що треба нести Хрест в радості, бо без Бога Він нас принижує, а з Богом – дає нам відкуплення та спасіння. Нести Хрест, який є знаком спасіння, є для нас привілеєм, ми не зможемо зрозуміти Христа не відчувши його тягар. В 1991 р. св. Іван Павло II сказав до молоді: “Візьміть на себе відповідальність за спадщину Христового Хреста, бо ви покликані передавати його наступним поколінням”.
Було розкрито символізм дороги в житі християнина. Дорога це завжди пошуки; юнак з уривку святого письма шукав сенсу життя, ставив собі запитання. Ми маємо йти за його прикладом та вирішувати, яким буде напрямок нашої дороги. В ній траплятимуться різні речі, адже вона має свою динаміку, але ми маємо шукати того, що є постійне. Дорога життя – це дорога віри і навернення, дорога Христа. Вона веде до довіри Христові та Його спасительному планові.
Уся молодь, яка брала участь у реколекціях, складає для о. Григорія Назара велику подяку його служіння, за його влучність в тих науках, котрі для нас попровадив. Отче, Ви, справді, є дуже добрим знаряддям в руках Божих! Заохочую прочитати анкети, де учасники реколекцій висловлюють Вам своє щире захоплення, а варшавська молодь навіть приготувала мальований подарунок (див. фото).
Ми були раді вітати з нами інші спільноти, котрі мали змогу долучитися до реколекцій. Зокрема це були обновляни зі Любліна, Львова, Києва, Чернівців, Тернополя, Чорткова та Івано-Франківська, також тішимося чисельною присутністю молоді з Варшави із молодіжної спільноти «ДІМ» та молоді з Кракова. Радіємо, що до нас заглянули сестри Маркіяна та Даниїла з Перемишля. Окрім згаданих міст, з нами разом обновлялися у Христі молоді люди з Бережан, Бучача, Дрогобича, Золочева, Нового Роздолу, Рави Руської, Хмельниччини, Гданська, Ченстохови, Лодзі, Тарнова, Сосновця, а також обновлянка, яка мешкає в Інгольштадті (Німеччина).
Кохані, до скорої зустрічі, нідіємося, що вживу!
Автор: Мар’яна Городицька,
заступник Голови
Люблінського ТУСК «Обнова»
0
0
0
0
0