Відкриття Ювілейного Року Засновання Згромадження Сестер Служебниць Непорочниї Діви Марії

Відкриття Ювілейного Року Засновання Згромадження Сестер Служебниць Непорочниї Діви Марії

Тими днями мало місце віддкриття Ювілейного Року Засновання Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Торжества урочисто почалися на Україні у місцевостях та містах повязаних з життям блаженної Йосафати Гордашевської. У Львові Сестри Служебниці зустрілися з Патріархом Святославом – Главою УГКЦ. В понеділок і вівторок святкування перенеслися до Польщі.
29 серпня в Санктуарюмі в Ярославі де знаходиться чудотворна ікона Божої Матері «Милосердя Двері» Митрополит відслужив Божоственну Літургію разом з протосинкелом о. митратом Богданом Степаном, та парохом Ярослава отцем Христофором Блажеєвським.
Цього самого дня Сестри Служебниці молилися над гробом о.Михайла Вербицького – композитора та творця мелодії державного гімну України. У вечері звіджували місто Перемишль, між іншим: Катедральеий Собор Святого Івана Хрестителя, єпископську палату та давню духовну семінарію при вул. Баштова 13. Наступного дня 30 серпня у Архікатедральному Соборі в Перемишлі відбулася урочиста Свята Літургія, яку очолив Митрополит Перемисько-Варшавський Євген Попович у сослуженні Архіиєпископа Івана Мартиняка та отців, отця протосинкела митрата Богдана Степана, протосинкела Одеського і Кримського отця д-ра Андрія Танасійчука, отця декана Івана Тарапацького, та отця Христофора Блажеєвського – пароха Ярослава. На святкування прибули сестри: Мати Тереза Слота- Генеральна Настоятелька, Мати Генес Солюк – вислужена Генеральна Настоятелька, сестри Генеральні Дорадниці з Риму, сестра Наталія Маціна, Провінційна Настоятелька з Польщі, сестра Провінційна Настоятелька зі Сербії, сестри з Канади, Бразилії, Австралії,України, Сербії, Аргентини та Словаччини.

Бл. Йосафата

20160830-IMG_3924Блаженна Йосафата — співзасновниця Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії народилася 20 листопада 1869 року у Львові. Батьківська родина була працьовитою, проте не заможною. Крім Михайлини батьки виховали ще восьмеро дітей. Уже в молодому віці Михайлина була побожною і сповненою чеснотами дівчиною. Свій вільний час вона проводила у молитві, або ж навчаючи катехизму дівчат, з якими працювала, чи займаючись іншою харитативною працею. Коли Михайлині виповнилося 18 років, вона взяла участь у реколекціях, що провадив о. Єремія Ломницький, ЧСВВ, який став її духовним провідником. Михайлина відчувала великий потяг до чернечого життя і водночас усвідомлювала необхідність духовного й морального піднесення свого народу, який у ті часи був релігійно й матеріально занедбаний. У 1892 році Сестра разом із о. Єремією Ломницьким і о. Кирилом Селецьким заснувала в візантійсько-українській католицькій Церкві першу жіночу спільноту, яка була покликана до апостольської праці серед людей — Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Михайлина, яка прийняла монаше ім’я Йосафата, хотіла, щоб її Згромадження стало «світлом для темних дітей Руси». Сестра посилала Служебниць туди, де була найбільша потреба, щоб виховати серце народу, сформувати цілісну людину. Для Сестер Служебниць нива апостольського служіння була широкою і ще не ораною: черниці опікувалися недужими, засновували дитячі садочки, навчали молодь і старших засад християнського життя, дбали про охайність сільських храмів, шили церковні ризи, а також брали участь у житті парафій. На початках зріст Згромадження був надзвичайним: за десять років уже було 123 сестри в 23 осередках. У 1902 році чотири сестри поїхали до Канади, у 1906 — до Югославії, а в 1911 — до Бразилії. Сьогодні Сестри Служебниці звершують свою місію у 16 країнах. Святість Сестри Йосафати полягала в тому, що вона виконувала свою щоденну працю з любов’ю і посвятою, та перебувала в постійній гармонії з Духом Святим, який розбуджував у ній жертовну любов.
Співзасновниця нового Згромадження розуміла, що життя чернечої спільноти тримається насамперед на любові до Господа, молитві, читанні Святого Письма, діялозі й спільних хвилинах відпочинку – взаємній повазі й праці. Сестра Йосафата була переконана, що молитва є основою життя віри, що вона є найкращий і найперший засіб спілкування з Богом. Особливу набожність Сестра Йосафата мала до Пресвятої Євхаристії. І цю набожність вона виявляла своїм життям – готовістю йти від Господньої Трапези до люблячого служіння ближнім. Її любов до Бога проявилася у жертовному служінні потребуючим, у всеобіймаючій любові до ближніх, яка стала найліпшою дорогою Її власного освячення. Бажати людині добра, привітно з нею спілкуватись і робити їй добро – ось сенс життя Йосафати – у реалізації любови, у бажанні святости, а водночас і цілковитої згоди із самою собою. Життя Сестри Йосафати не було сповнене особливими подіями, але вона вирізнялася надзвичайним ставленням до Бога, завжди залишаючи Йому широке місце у своєму серці й у конкретному, ревному служінні потребам свого народу. Блаженна Йосафата сповіщає сучасній людині радикальну потребу й красу євангельського життя і хоче розбудити співчуття до потребуючих та турботу про них. Вона навчає нас гармонійно, зрівноважено втілити свою віру в життя, яка є злукою з Христом у любові до ближнього. Сестра Йосафата була дуже чутливою до обставин свого часу й навчала сестер передавати вічні правди Євангелії в цьому історично-соціяльному контексті. Така готовність відповісти на повсякчасний заклик Церкви відповідно до потреб часу робить Сестру Йосафату людиною всіх часів. Перша Сестра Служебнмця, співзасновниця Згромадження ССНДМ спочила у Господі 7 квітня 1919 року в ніч Благовіщення. 6 квітня 1998 р. Св. Іван Павло II проголосив її Праведною, визнаючи Її геройські чесноти. А 2001 року під час свого історичного візиту в Україну Папа Іван Павло II проголосив Иосафату (Гордашевську) Блаженною. Останки Блаженної Сестри Йосафати зберігаються в Генеральному Домі Сестер Служебниць у Римі. День Її пам’яті Церква відзначає 20 листопада.

Свідчення про те, як були перевезені мощі преп. Йосафати
Під час радянського управління старинне кладовище в Кристинополі, де була похована Слугиня Божа, було закрите. Сестри були змушені залишити Кристинопіль; їхній новіціят був знищений, а на тому місці влада збудувала інші будинки. Також багато кристинопільських мешканців переселили на Схід і тому цвинтар був занедбаний.
Сестри журилися долею гробів своїх співсестер, особливо гробом Сестри Йосафати, і таємно, як могли, опікувалися ним.
Сестри Служебниці поза Україною також були заклопотані долею гробу Слугині Божої Йосафати. Під час капітули в 1968 році делегатки обговорювали питання, як зберегти тлінні останки їхньої співзасновниці, особливо, коли дістали вістку, що цвинтар, де вона похована, мав бути зліквідований. Однак, вони не мали жодного контакту з Сестрами в Україні, які боялись робити щось, бо тоді би виявилось, що вони також черниці.
У 1979 році доктор Іван Кучма, хірург, і його дружина Галина, з Біляви у Польщі, родина Сестри Павлі Шеремети, приїхали до Риму, щоб відвідати Головний Дім Сестер Служебниць. Сестри, знаючи, що Кучми часто відвідують Україну, поділились з ними своєю журбою про гріб Сестри Йосафати. І вони радо згодились допомогти. Коли повернулися до дому, д-р Кучма написав листа до Леоніда Брежнєва, Голови Верховної Ради СРСР, просячи його дозволу перевести тлінні останки його „вигаданої” родички Михайлини Гордашевської до Польщі, щоб виконати обіцянку, яку він нібито зробив своїй мамі”. 16 грудня 1980 року через радянське консульство в Познані він отримав позитивну відповідь. Осінню 1982 року сім’я Кучми поїхала на Україну, щоб виконати обіцяне завдання. Це не була легка справа. Місцева влада у Львові і в Кристинополі ставила багато перепон.
По якомусь часі їм вдалося перевезти тлінні останки Слугині Божої Йосафати, в запломбованій, запечатаній цинковій скриньці, спочатку до свого дому, потім до Варшави, а, Головна Настоятелька, с.Францішка Библів, перевезла цінні мощі до Головного Дому в Римі.

Деякі свідчення про вислухані молитви
Я лікар і колишній алкоголік. Мені сталася неприємність на роботі і мене засудили до в’язниці. В тому часі я не знав Бога, але я шукав Його. Коли мене випустили з під арешту, я отримав кілька релігійних книжок від Сестер з Риму і між ними була книжечка Йосафата, з молитвою про її заступництво.
Я почав ревно молитися, щоб вона допомогла мені побороти алкоголізм. Я усвідомив, що сам не зможу перемогти цього нахилу. Я часто повторював: „Йосафато, допоможи мені, я сам не можу цього зробити, все тягне мене до гріха”. Я знаю цю молитву до Йосафати напам’ять і, дякувати Богові, я виправив своє життя. Кожного дня я відчуваю, що моя віра міцніє і я посідаю внутрішній спокій. Дякую тобі, Сестро Йосафато, за поміч. (Львів, Україна)
Мій син, народжений в 1979 році, важко захворів у жовтні 1991 року, маючи високу температуру. Швидка допомога взяла його до лікарні, де лікарі поставили діагноз: менінгіт. Головна медсестра сказала мені, щоб піти до Сестер і попросити, щоб вони за нього молилися. Сестри обіцяли відмовити дев’ятницю через заступництво Сестри Йосафати і сказали, щоб я молився. Після молитви мій син почав виздоровлювати, хоч лікарі не давали надії на цілковите одужання. Сьогодні мій син цілком здоровий і не має жодних наслідків менінгіту. (Бережани, Україна)
Я молюся до Сестри Йосафати у всіх труднощах в моєму житті. У 1990 році я мав катастрофічний автомобільний випадок, але в чудесний спосіб моє життя було врятоване, я тільки дістав кілька синяків. Я завдячую моє життя заступництву Сестри Йосафати, до якої я молився на початку цієї подорожі. (Київ, Україна)
Велике нещастя завітало до нашої сім’ї – наш син хотів розлучатись з своєю дружиною. Сльози двох маленьких дітей і нас всіх нічим не допомагали. Одного дня ми отримали образок з молитвою до Сестри Йосафати. Після гарячих молитов до Бога через заступництво Сестри Йосафати, наш син вернувся додому. Ми дякуємо Слугині Божій за її заступництво, і бажаємо, щоб це чудо прискорило процес її беатифікації. (Львів, Україна)
Я бажаю прилюдно подякувати Слугині Божій Йосафаті за збереження мого життя і за швидке виздоровлення після важкої автомобільної катастрофи. Бачачи стан мого авта після аварії, ніхто не вірив, що я залишився живим. Я молився і молюся через заступництво сестри Йосафати вже протягом довшого часу і вона завжди мене вислуховує. (Рим. Італія)

Print this pageEmail this to someoneShare on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter0Pin on Pinterest0Share on LinkedIn0Share on VK