Моління до св. Шарбеля

Моління до св. Шарбеля

В неділю – 12 жовтня у Перемишлі – в Архикатедральному Соборі Івана Хрестителя відзначено день молитви до св. Шарбеля з нагоди 37 річниці проголошення цього мароніцького священомонаха святим.

Вірні молилися і віддавали належну честь мощам святого які ми одержала 7 липня 2014р. в день празника Івана Хрестителя від  о. Романа Кравчика – пароха Архикатедрального Собору св. Юру у Львові. Опісля Божественної Літургії у приміщеннях консисторії можна було подивитися фільм про життя святого.

 

Життя святого

9 жовтня 1977 року священомонаха-мароніта Шарбеля зачислено до Сонму Святих. Під час канонізації цього ліванського духовного подвижника Папа Римський Павло VI назвав його одним із найбільших святих XX століття.

Юсуф Маклуф – майбутній святий Шарбель народився в 1828 р. в селі Бекаа-Кафра, що на півночі Лівану високо в горах. Він був четвертою дитиною в сім’ї простих селян Антуана і Бригітти Маклуфів. Ця сім’я була дуже побожною, пра- целюбною і аскетичною. Тому, мабуть, і жили трохи заможніше, ніж їхні сусіди. В домі Маклу- фів особливо шанували Діву Марію. Усією сім’єю вони ходили на Службу Божу до місцевої церкви, суворо зберігали дні посту, обов’язково дотримувалися християнських свят.

Юсуф уже з дитинства був несхожим на своїх братів і ровесників. Печать благоговіння перед Богом завжди була на його благородному обличчі, а мовчазність – притаманною йому рисою. Юсуф ніколи не бав участі в галасливих хлопчачих забавах та часто не по-дитячому молився Богові. Він відшукав на схилі гори вузький грот, зробив собі крихітний вівтар, поставив зображення Божої Матері, запасся шматками ладану та ревно молився; з того часу й прозвали його «святим».

Цей маленький грот і став першим скитом Юсуфа. Тут він часто слухав внутрішній голос, який постійно казав: «Твоє життя належить Христові. Йди за Ним!».

Юсуф віддалився від ровесників, від сім’ї, готу- ючись до найважливішого кроку в своєму житті. І, врешті, настав той час, коли він полишив усе – вітчима, матір, братів і дівчину, яка вважала себе його нареченою. Рішуче пішов із дому, на- віть не попрощався із матір’ю. Розумів, що прощання буде тяжким.

У той час в Юсуфа Маклуфа не було нічого, окрім гарячого, всепоглинаючого бажання слу- жити Господу. Не було в нього навіть пісного коржа, не було провідника, який знав би цю дику місцевість. Дорогою їв коріння рослин, лісові ягоди, дикий мед.

У який спосіб Юсуф мав намір відшукати манастир Мейфукської Богородиці, про який чув ще в Бекаа-Кафра? Він вірив: якщо Бог захоче, то обов’язково вкаже йому вірний шлях. Одного дня, на світанку, з вершини гори Юсуф нарешті побачив у долині, серед фруктових дерев, чер- воні дахи з черепиці зі шпилястими баштами і хрестами, і душа юнака сповнилася благого- віння. У манастирі звернув увагу на виноградну лозу, що вперто тягнулася вгору і аж на даху розпустила листя. «Ось так і я, – подумав Юсуф, – буду вперто видиратися на самісіньку вершину монашого покликання».

23 липня 1859 року він був рукоположений в священики і повинен був опікуватись віруючими довколишніх сіл. Разом з пастирською роботою, він займався і фізичною працею на монастирсь- ких полях. Всього в монастирі св.Шарбель прожив 47 років, і 23 з них – на самоті, в скиті святих Петра і Павла, де його аскетизм досяг межі. На знак покаяння він носив вериги і во- лосяницю, дотримувався строгого посту і мо- лився по ночах. Шарбель помер напередодні Різдва 1898 року, після восьмиденних болісних страждань, які переносив з великою терпеливістю і з непрестанною молитвою на вустах. Похо- ронений відлюдник був в день Різдва.

Ще за життя Св. Шарбель був відомий як чудо- творець, а після смерті число зцілень за його заступництвом зросло. На його могилі з’явилося незвичайне сяйво, про яке свідчили багато людей, у тому числі і місцевий мусульманський префект. Це сяйво неможливо було пояснити раціонально. Врешті-решт власті дали дозвіл відкрити труну. Тіло святого відлюдника вияви- лося нетлінним, а через 4 місяці труну знову відкрили, у присутності комісії експертів, які підтвердили, що тіло збереглося в такому стані, ніби його щойно поклали в труну.

Print this pageEmail this to someoneShare on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter0Pin on Pinterest0Share on LinkedIn0Share on VK