ПРОПОВІДЬ АРХИЄПИСКОПА І МИТРОПОЛИТА ЄВГЕНА ПОПОВИЧА НА НЕДІЛЮ ХХІІ – ПЕРЕМИШЛЬ 2022-11-13

ПРОПОВІДЬ АРХИЄПИСКОПА І МИТРОПОЛИТА ЄВГЕНА ПОПОВИЧА НА НЕДІЛЮ ХХІІ – ПЕРЕМИШЛЬ 2022-11-13

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі браття і сестри присутні в нашому кафедральному Соборі,  та всі хто духово єднається  з нами за посередництвом польського телебачення.

Євангеліє сьогоднішньої  Неділі дарує нам надзвичайно багату за змістом науку, в якій мова  про  багатого безіменного  чоловіка та вбогого на ім’я Лазар.

В тому оповіданні, кожний з нас може віднайти себе самого, бо кожний з нас в якийсь мірі є,  багатим і бідним.  Кожний  з нас, без  огляду на стан нашого портфеля чи банківських рахунків, скоріше чи пізніше помре.

Кожний з нас, з хвилиною смерті стане перед Божим судом, та отримає це, чого в житті добився.  Сьогоднішнє Євангеліє відкриває перед нами  щиру та безкомпромісну правду  про нас самих та наше скоро – пливуче життя.

Дорогі в Христі!

Слухаючи сьогоднішнє Боже Слово, ми, мабуть, думаємо, що багаті повинні більше допомагати бідним, можливо навіть нам. Але варто пам’ятати, що  слова Ісуса Христа є  адресовані не лише до  багатих, але  й до бідніших.

Притча про багача і Лазаря – це розповідь про те, наскільки людина може знищити своє життя через  зловживання матеріальними благами, які  отримала в дарі від Бога.

Творець дає їх нам більшою чи меншою мірою, щоб вони служили нам а не чинили з нас рабів.

Бо коли ми зловживаємо дарами які отримали від Господа Бога,  чи дарами які отримали від наших батьків, чи може самі дійшли до посідання чогось великого важкою працею,  тоді ми стаємо їх заложниками,  тоді  вони стають не засобом, але метою нашого життя,  тоді наше життя починає  руйнуватися.

Щоправда, спокуса матеріалізму є більшою серед людей, які мають багато, але все частіше виявляється, що чутливість до бідності, голоду та злиднів втрачають сьогодні й ті, хто сам не має багато.

Отже, ми можемо бути багатими згідно духа  сьогоднішньої Євангелії, не будучи взагалі багатими. Одночасно можемо   бути бідними, згідно сьогоднішньої Євангелії, та  в тій нашій бідності взагалі не бачити свого ближнього.

Дорогі браття і сестри!

Коли ми придивимось уважніше до сьогоднішнього Божого Слова, то відкриємо в ньому, ще одну важну науку для нас, науку яка записана є в діалозі багатого чоловіка з Авраамом, та відноситься  питання  вічного життя.

Також в нашому змаганні за життя, ми повинні поставити собі  питання; на чому  сперти моє життя, за яким орієнтиром  жити, кого слухати, щоб отримати нагороду вічного життя, як Лазар?  Яким шляхом і з ким йти, щоб не втратити  вічного життя.

Багато людей, по різному розуміє мету свого життя й по різному до цієї мети мандрує, але кожний вірить, що десь там, при кінці знайде лік на смерть або двері до раю.

Одна зі старинних  легенд розповідає про двох монахів, які, прочитавши в рукописних книгах, що десь там на кінці світу є місце, де земля згодиться з небом,  й там є  двері до вічності,  забажали віднайти це місце й вирішили піти на його  пошук. Вони пройшли довгий шлях, витерпіли незліченні небезпеки, страждали від бідності.  Але вони знали тільки одне що в цьому  місці зіткнення неба з землею, Бог чекає на них.  Нарешті, після багатьох років, вони знайшли – здавалося – те, що шукали: двері до неба, двері до Бога. Постукали.  Страх стиснув їм горло.  Вони  з калатанням серця натиснули клямку й  зайшли всередину.  Вони були приголомшені – це все, що віднайшли, таки був їхній монастир та  їхня келія. Тоді вони зрозуміли, що місце, де знаходяться двері до  неба, є тут на землі, в тій домівці, чи в тій келії , чи на тому клаптику землі,  на якому Бог мене поселив.

 Дорогі в Христі !

 Сьогоднішнє Боже  Слово  говорить нам про це саме. Вічність здобувається  саме тут, на цьому клаптику щоденного життя, який Ісус дав кожному з нас.

Кого мені слухати на цьому шляху, щоб не заблукати?  Відповідь дуже проста і однозначна – це Ісус і Його Євангеліє.  Звідки цей простий висновок?

Діалог, який ведеться між Авраамом і багатим чоловіком, який бажає, щоб Авраам  послав Лазаря до його  братів, щоб їх неначе перестерегти перед неминучим.

Подивімся, якими  категоричними є слова, які Ісус вкладає в уста Авраама в цій історії –  Він відповів йому: Мають Мойсея і пророків, нехай їх слухають, бо  якщо не слухатимуть Мойсея і пророків, то навіть якщо хтось із мертвих воскресне, вони не повірять.

Тому  для на нас, в  нашій дорозі до зустрічі з Господом основою має   бути  Євангеліє, яке не тільки читаємо й  слухаємо але яке також одночасно втілюємо в життя.

Тоді  Євангеліє – Добра Новина про спасіння, життя вічне, життя бездоганне,  буде не лише  порожнім і мертвим фасадом, але тими дверима, які в зачутій легенді так наполегливо шукало двох монахів.

Print this pageEmail this to someoneShare on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter0Pin on Pinterest0Share on LinkedIn0Share on VK