НЕДІЛЯ ПО БОГОЯВЛЕННЮ – ПРОПОВІДЬ МИТРОПОЛИТА І АРХИЄПИСКОПА ЄВГЕНА ПОПОВИЧА – ПЕРЕМИШЛЬ 2022-01-23

НЕДІЛЯ ПО БОГОЯВЛЕННЮ – ПРОПОВІДЬ МИТРОПОЛИТА І АРХИЄПИСКОПА ЄВГЕНА ПОПОВИЧА – ПЕРЕМИШЛЬ 2022-01-23

«Народ, який сидів у темряві, побачив велике світло;
тим, що сиділи в країні й тіні смерті, зійшло світло» (Мт. 4, 16).

Христос Родився!
Сьогоднішня Неділя у візантійському літургійному календарі називається Неділею по Богоявленню. Одночасно слід зауважити, що в Літургії нашої Церкви весь час триваємо у так званому попразденстві Богоявлення, задля того на щоденній Літургії чуємо заспів тих самих тропарів, які уприсутнюють нам таїнство Христового хрещення та явлення Триєдиного Бога над Йорданом.
Читаючи перші розділи всіх чотирьох євангелій, бачимо, що після хрещення в Йордані, Ісус покликує перших учнів та проповідує прихід Божого Царства, якого синонімом є світло, яке стоїть у протистоянні до темряви.
Думаю, що ми не раз, самі собі, завдаємо це питання: що є оце Боже Царство? Щоб зрозуміти ідею «Божого Царства», треба нам уважно вслухатися ще раз в проповідь Івана Хрестителя, та відтак самого Ісуса Христа.
Кожний, хто приходив до Івана просити хрещення, питав його, що має робити? Іван Хреститель відповідав просто: «Хто має дві одежі, нехай дасть тому, хто не має. А хто має харч, нехай так само робить!». До того додавав, щоб «нікому кривди не чинити та фальшиво не доносити…» (Лк. 3:10-14).
Тобто, Іван підіймає тему, яка відтак буде стояти в центрі навчання Ісуса, де маємо турботу за праведність і справедливість та добро кожної людини. Але це все було тільки першим штрихом в розумінні ідеї Божого Царства, якого суть об’являє Ісус в нагірній проповіді, коли виголошує вісім блаженств, які від цієї миті мають визначувати дорогу світла тих, хто прийняв хрещення з води і Духа Святого.
Дивлячись на наше довкілля, можемо ясно констатувати, що ідеї Божого Царства являться сьогодні як утопія. Кругом нас живе майже 99 відсотків охрещених, тобто «просвічених світлом Святого Духа», а одночасно мільйони людей терплять голод та щоденно досвідчують несправедливості. Сьогодні так звана «правда» стоїть за тим, хто вміє краще брехати та маніпулювати другою людиною. Сьогодні ті, що відповідають за долю народів, нерідко поводяться так, якби самі були «богом», писаним з малої букви, на небі й землі.
Чому так діється?
Ще є один важний момент в житті Ісуса Христа, який мав місце зразу після хрещення, та про який ми вчора чули в Божому Слові, а який частково може дати нам відповідь на питання: чому ідеї Божого Царства залишаються сьогодні тільки на сторінках Нового Завіту?
Після хрещення, про що розповідає нам євангелисти Матфій, Марко і Лука, Ісус подався на пустиню, де перебував сорок днів і ночей на молитві та пості.
Після сорока днів, Ісус виснажений тілом рушає в дорогу, щоб голосити людям прихід Божого Царства, та на дорозі Його місії стає вічний ворог людини – диявол, який так як колись звів прародичів, бажає відвести Ісуса з дороги проповідування Божого Царства.
Диявол використовує слабість виснаженої постом людської натури Ісуса, та пробує показати інший вимір земського царства, мовляв, пощо цей труд, коли все можеш мати, очевидно коли мені поклонишся, тобто визнаватимеш мою першість у житті. Диявол трикратно пробує відвести Ісуса від Його місії, спокушуючи на різні способи, та трикратно чує негативну відповідь Ісуса. Щойно тоді диявол відступив від Ісуса!
Це, що діялося з Ісусом на пустині, діється кожного дня з нами. Диявол використовує нашу слабу людську натуру та обіцяє нам легкий хліб, великі гроші, славу, владу, світовий престиж, в замін одного – визнати його першість у житті! А ця першість диявола у нашому житті проявляється в тому, що ми брехню приймаємо за правду, закриваємо очі на зло, оплескуємо тих, хто обіцяє нам «груші на вербі», а тих хто не поділяє наших поглядів готові ми знеславити.
Подібне діється у т.зв. «великій політиці», де під кришою нібито захисту прав людини, наявно ті права є топтані, або не раз топлені в ріках крови, що бачимо й про що чуємо у вістках, які пливуть до нас з цілого світу.
Парадоксом сьогоднішнього світу є те, що авторами отих всіх людських кривд, нещасть, невинно пролитої крови, поневолення слабших народів стоять ті, що є охрещені, та нераз бачимо їх у Божому храмі з офірною свічкою в руці.
Попри таку біду у світі, в якому чуємо також багато гірких слів під адресою Церкви, не слід нам падати духом, але просто братиися до праці над собою, та щоденно мудро вибирати між тим, що пропонує нам лукавий, а тим, що дає нам Ісус Христос.
Саме сьогодні, в нашому українському місяцеслові, згадуємо також пам’ять пратулинських мучеників, простих селян з Пратулина що на Підляші, які 23 січна 1874 року загинули з рук царських козаків, захищаючи свою церкву перед спробою насильного переведення їхнього храму в «руський мир». Нагадаю, що до лику блаженних Католицької Церкви, наших мучеників з Пратулина – а було їх 13 мужчин, – зарахував святий папа Іван Павло ІІ 06 жовтня 1996 року.
Прості селяни, але за це люди великої віри, коли мали вибір поміж тим, щоб жити в спокої але проти своєї совісті, вибрали життя згідне з совістю закоріненою в простих правдах віри, джерелом яких є блаженства проголошені Ісусом Христом в нагірній проповіді: «Радійте та веселіться переслідувані за правду, бо нагорода ваша велика на небі». Тим самим, темрява їх не сповила, а вічне сяйво Христового благочестя – за їх посередництвом – сьогодні сяє між нами!
В сьогоднішньому листі апостола Павла до Єфесян сказано, що «кожному з нас дана є благодать в міру Христових дарів», тому мудро придивляймося до свого життя, мудро управляймо Божими дарами, щоб коли нас покличуть у «Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа», ми могли «ввійти беззаборонно у чертог небесної слави», так як увійшли пратулинські мученики. Амінь.

Print this pageEmail this to someoneShare on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter0Pin on Pinterest0Share on LinkedIn0Share on VK