БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ – ПРОПОВІДЬ МИТРОПОЛИТА ПЕРЕМИСЬКО-ВАРШАВСЬКОГО АРХИЄПИСКОПА ЄВГЕНА ПОПОВИЧА – Перемишль – 2022-01-19

БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ – ПРОПОВІДЬ МИТРОПОЛИТА ПЕРЕМИСЬКО-ВАРШАВСЬКОГО АРХИЄПИСКОПА ЄВГЕНА ПОПОВИЧА – Перемишль – 2022-01-19

«Появився світові ти, що світ створив, щоб просвітити тих, що в темряві перебували, Чоловіколюбче, – слава тобі!» (тропар вечірні Богоявлення).

Преосвященні владики, кир Іване та кир Петре,
Ekscelencjo, Najczcigodniejszy Księże Arcybiskupie Adamie,
Всечесні отці, Czcigodni księża,
Преподобні сестри,
Дорогі в Христі брати і сестри!

Після Різдвяних свят та празника Господнього Обрізання, сьогодні Літургія Церкви переводить нас над біблійний Йордан, який був свідком великих подій записаних в історії спасіння, таких як: перехід Ісуса Навина з аркою завіту в обіцяну землю, вчинених пророком Іллею чудес чи очищення з прокази Наамана.
По суті, життя вибраного народу зосереджувалося біля цієї ріки, якої джерела випливають з пагорбів сучасного Лівану а води впадають у Мертве море.
Саме над цією рікою, недалеко від Єрихону, свою проповідь про навернення та покаяння голосив Іван Хреститель. Кожний, хто приходив до нього, був хрещений у водах Йордану на знак очищення з гріхів, немов сповнюючи пророцтво Ісаї, який гримів: «Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло! (…) Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими як сніг; коли б мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна» (Ісаї 1: 16, 18).
І в цю мить, до Івана приходить також Ісус Христос і просить хрещення! Він Син Божий, Він безгрішний, приймає хрещення з рук людини! Чому?
Відповідь подають нам Литійні стихири з Великого Повечір’я свята Богоявлення, в яких ідучи походом з запаленими свічками, співаємо: «Той, що зодягається світлом, немов ризою, благозволив задля нас стати до нас подібним. Він сам не потребує очищення, але нам він собою споготовляє відродження». Ісус своїм сходженням в Йорданські води освячує їх, від цієї миті вони не будуть вже більше символом смерті, але знаком дарованого нам життя, бо коли ми самі занурюватимемось у тих освячених Йорданських водах в купелі нашого Хрещення, для нас відкриється небо, яке, як співаємо на згаданих вже литійних стихирах Повечір’я Великого, «Адам замкнув собі і своїм нащадкам».
Для всіх нас, дорогою до відкритого Христом неба у Йорданському хрещенні, є наше хрещення. Тому першим завданням, яке Христос після свого воскресіння поклав на своїх апостолів та учнів було і залишається – «Іти на цілий світ і зробити учнями всі народи; хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт. 28, 18-19).
Сьогодні переживаючи ці великі події з історії спасіння, мусимо ще раз усвідомити собі, що ми, всі тут присутні, є вже охрещені, що нам дарована благодать бути Божими дітьми, що для нас небо закрите біблійним Адамом відкрилося, коли вогонь Святого Духа, як незнищима печать, витиснувся на нашому серці.
Так! Ми отримали дар прощення гріхів у святій тайні хрещення та дар Божого усиновлення! Навіть, коли ми в нашому житті підемо своєю дорогою, то й так залишаємося Божими дітьми, бо того знаку – цієї печаті Святого Духа – нічим не стерти з нашого серця.
Часами чуємо, що хтось «виписується з Церкви», подає заяву в парафіяльну канцелярію або єпархіальне управляння, мовляв – «я хочу жити так як хочу і нінащо мені Церква!». Мої дорогі, мусимо усвідомити собі, що навіть тоді, коли хтось через підписання такої адміністраційної заяви деклярує свій вихід з Церкви, то й так надалі залишаєтся Божою Дитиною, бо Тайни Святого Хрещення та печаті Святого Духа не можна ні змити, ні затаврувати. Небо надалі для цієї людини залишається відкритим, бо раз на завжди ми, що «У Ньому були обрізані обрізанням нерукотворним, ми скинули з себе смертне тіло обрізанням Христовим, ми поховані з Ним у хрещенні, разом також з ним воскресли, вірою в силу Бога, Який воскресив Його з мертвих», вчить нас святий Апостол Павло у своєму посланні до Колосян ( Кол. 2, 11-12).
На численних іконах, які зображують хрещення Ісуса Христа в Йордані, коли до них уважно приглянемося, можна побачити дивну маленьку постать під ногами Ісуса Христа, яка є образом «нашої старої людини», що її несуть хвилі Йордану у Мертве море. Бо у хрещенні ми звільняємося від первородного гріха, скидаємо з себе «лахміття гріхів» та зодягаємося в Христа. Тому на сьогоднішній Літургії, в місце трисвятого, ми проголосили світові радісну тайну нашої віри: «що ми, які в Христа охрестилися, в Христа зодягнулися», саме тому, в часі святого хрещення нас зодягнули в білу одежу під слова молитви: «Облачається раб божий в ризу правди, в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».
На пам’ятку Христового хрещення в Йордані, в нашій традиції витворився прекрасний обряд великого водосвяття, який уприсутнює цю новозавітну подію, до участі в якій Церква кличе нас словами молитви сьогоднішньої утрені: «Прийдіть вірні, побачимо, де христився Христос. Ходімо на річку Йордан до Івана – до голосу вопіющого в пустині. Погляньмо на Того, що створив Адама, що з невимовного милосердя від раба приймає хрещення, і до нього закличмо: Ти прийшов і з’явився на Йордані, щоб освятити води».
Тому, після Божественної Літургії, в день Господнього Богоявлення, вірні у врочистому поході виходили з храмів та подавалися там, де була річка, або інше джерело води, щоб Літургійно пережити обряд водохреща. Також і ми в Перемишлі, з року в рік йшли в поході на Сян, який в цю мить ставав для нас біблійним Йорданом. На жаль, в цьому році, через санітарні обмеження викликані пандемією, наше водосвяття звершуватимемо біля кафедрального храму.
Беручи участь в обряді великого йорданського водосвяття, маємо нагоду ще раз усвідомити собі, що ми стали християнами через «народження з води і Духа», що джерелом нашого життя є «жива вода», яку щоденно подає нам наш Спаситель у Пресвятій Тайні Євхаристії.
На завершення велико-йорданського водосвяття, має місце обряд окроплення учасників свята освяченою водою. Зміст цього жесту не полягає в тому, щоб нас «освіжити», коли ми звичайно замерзаємо від зимової прохолоди, але в тому, що Божа благодать поширюється та освячує цілий світ. Тому всі ми, після Йорданського водосвяття набираємо цієї освяченої води та спішимо, щоб освятити наші доми, щоб в них також сіяла Божа благодать, згідно стихири свята, якою завершуємо йорданське водосвяття: «Зачерпнім воду з радістю, вірні, бо благодать Духа для тих, хто з вірою черпає, невидимо подається від Христа Бога і Спаса душ наших». Амінь.

Print this pageEmail this to someoneShare on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter0Pin on Pinterest0Share on LinkedIn0Share on VK