14 серпня закінчилася Сарепта родин у Команьчи. Може тяжкий минулий рік, а також не легкий цей спричинилися до цього, що було нас дуже більше як попередніми роками. Приїхало 10 родин з 2,3,4,5 дітьми у ріжному віці: від 3 місяців до 14 літ. Діти швидко знайшли спільну мову. Молодші часто кінчали далекі мандрівки на спині старших. А погода була чудова, можна було купатися в ріці, мандрувати горами, проводити час на спортівних змаганнях, ліпити з глини, залишити красу Команьчи колоровими олівцями на папері. Вечірнє Господи помилуй в сарептяньської каплиці звучало аж  в семох мовах, діти радо молилися за батьків, рідних, за померлих, за мир та додавали інші прохання.  Думка, щоб молитися різними мовами прийшла по відвідинах о. Ярослава Лазорика, який приіхав з Канади та відвідав учасників Сарепти. Часто був з нами господар цього місця о. Митрат Іван Піпка,  а також місцевий парох о. Декан Андрій Журав. Батькам  пояснював  Слово Боже о. Ярослав Чухта. Наша сарептяньска родина також що дня молилася перед іконою  Команецької Матері Божої, яка знаходится по правому боці у церкви в Команьчи. Ця ікона має цікаву історію. Походить з села Сливниця , яке знаходится біля Перемишля, за селом Красічин. Культ Божої Марії  почав розвиватися у XVIII столітті. Біля церкви знаходилося джерело, при якому люди бачили Марію. Хворі, яки вмивалися цією водою здоровіли, незрячи починали бачити, кульгаві починали ходити. По виселенні чудотворна ікона пропала. Ікону зберегла Стефанія Феник, господиня  довоєнного сливницького пароха. Ікону передала Митрополиту сеньору Івану Мартиняку (тоді парохові Лігниці ).  В 1998 р. Ікона трафила до Команьчи і стала відома, як Команецька Матір Божа.

Фото і текст: Анна Буковска

00000