ПРОПОВІДЬ АРХІЄПИСКОПА ЄВГЕНА ПОПОВИЧА – МИТРОПОЛИТА ПЕРЕМИСЬКО-ВАРШАВСЬКОГО НА ГОРІ „З’ЯВЛІННЯ” (15 серпня 2021)

ПРОПОВІДЬ АРХІЄПИСКОПА ЄВГЕНА ПОПОВИЧА – МИТРОПОЛИТА ПЕРЕМИСЬКО-ВАРШАВСЬКОГО НА ГОРІ „З’ЯВЛІННЯ” (15 серпня 2021)

Всечесні отці, преподобні сестри,
дорогі у Христі браття і сестри!

Слава Ісусу Христу!

З’явління, чарівна Гора в масиві корманицьких лісів, вітає нас усіх – як кожного року, в день нашої парафіяльної прощі.

Оце місце, в дивний спосіб обране Пречистою Дівою Марією та дароване нам, щоб ми, раз у рік, залишивши всі свої щоденні справи, прибувши до цього джерела живої віри та цілющої води, підкріпили наші втомлені серця вірою, надією та любов’ю, щоб в джерелі цілющої води, обмили наші втомлені від щоденних клопотів лиця.

Кожного року, коли тут приходимо, долаємо шлях Хресної дороги, яка веде нас на це святе місце; Хресної дороги, яка була створена руками наших парафіян, поодиноких родин чи осіб; Хресної дороги, яка віддзеркалює наші щоденні змагання з гріхом.

Сьогоднішня проща є особливою тому, що ми її відбуваємо після довгої темної ночі, яка зависла над нами, а яку спричинила всесвітня пандемія, яка закрила нас в домах, яка закрила наші церкви, яка багатьох забрала від життя, яка на багатьох з-посеред нас витиснула печать хвороби.

Саме З’явління є тим місцем, в якому від віків людина шукала порятунку від хворіб душі і тіла. Місце це, з цілющим джерелом, подарувала нам Пресвята Богородиця, коли в цьому лісі зустріла місцеве дівча, яке збирало зілля для хворої мами. Пречиста Діва Марія перед очима цієї дитини відкрила це джерело, яке тут поруч, й за переданням місцевих хронік, відтиснула свої стопи на цьому камені, який сьогодні служить нам за тетрапод. Ми вже чули історію цього дивного каменя, що його намагалися знести вниз до парафіяльного храму в Корманичах, але він, в дивний спосіб повертався на це місце. Бо саме тут, в цій оазі тиші та спокою, Господь хоче, щоб ми доторкаючись цього каменя та обмиваючи наші лиця в цій джерельній воді, неначе ведені його знаками, на образ знаків, яких так багато у Старому та Новому Завіті, досвідчували, що Господь є поруч нас, та через заступництво й постійну молитву Пресвятої Богородиці промовляє до нас і потішає нас.

Сьогодні, при нагоді нашої прощі, хочу повторно висловити подяку для всіх тих, хто привернув історичну пам’ять цього місця, оновив його та дарував нам, щоб ми могли тут, бо інших святих місць на Кальварії вже не маємо, оновлювати наші духовні сили.

Більшість з тих, хто спричинився до віднови З’явління, вже відійшли до Господа по вічну нагороду. Це блаженної пам’яті Василь Підгірний, Ярослав Федоришак та Ярослав Ярошевич. Згадаймо їх сьогодні в час нашої прощі тихою молитвою.

Ідучи в прощі на З’явління, кожного року приносимо з собою свої хрести, на знак нашої відданості Спасителеві, який сказав: «Хто хоче іти за мною, хай зречеться самого себе, візьме свій хрест та іде за мною». Відтак оці наші хрести залишаємо тут, на цій святій Горі, щоб вони були свідками нашої надії, яку покладаємо в Ісусі, надії, якої вчить нас саме Пресвята Богородиця, яка сама повірила відвічному Божому Слову, це Слово прийняла під своє серце, привела на світ, виростила, та відтак пішла за ним на Голгофту, на якій Ісус Христос віддає Її нам, за нашу Матір.

Ця Небесна Мати все була і є з нами! Ми, як Божий народ, постійно відчуваємо Її небесну присутність. Вона постійно говорить до нас, з різних місць, таких як це, чи інших присутніх в нашій єпархії, – нагадати б хоча Гору Явір на Лемківщині чи Верхрату на Любачіщині. Дозволяє нам відчути Її материнську близькість через ласкавий погляд свого материнського обличчя, присутнього в чудотворних іконах, таких як «Милосердя Двері» у Ярославі, чи «Кальварійської Матері Божої», яка зберігається в катедральному храмі.

Сьогодні, на цій Святій Горі, хай кожний з нас відкриє своє серце, та в тишині цієї прекрасної Божої природи почує Голос неба, яке до нас промовляє присутністю цієї, що є «Чеснішою від Херувимів та славнішою від Серафимів, що без зотління Бога Слово породила…».

А кому печаль щоденних клопотів, не дозволяє вповні відкрити своє серце, хай просто молиться разом зі спільнотою вірних, хай в думках своїх споглядає на Її небесне обличчя, а тоді Вона сама знайде дорогу до нашого серця, щоб відтак сповнити це серце Божим миром, «бо ще не чувано ніколи, щоб Вона не помогла» тим, хто в Неї шукає помочі.

Пресвята Богородице – Мати нашого Спасителя, Ти, що явилася на цій святій Горі, прошу, явися сьогодні в наших серцях, та допоможи нам, щоб в них, так як колись на цьому «дивному камені», відбився слід Твоєї присутності. Пресвята Богородице з Гори З’явління – Спаси нас!

Print this pageEmail this to someoneShare on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter0Pin on Pinterest0Share on LinkedIn0Share on VK