НЕДІЛЯ СЛІПОРОДЖЕНОГО – проповідь отця декана Івана Тарапацького – Перемишль (6 червня 2021р.)

НЕДІЛЯ СЛІПОРОДЖЕНОГО – проповідь отця декана Івана Тарапацького – Перемишль (6 червня 2021р.)

У неділю, 6 червня, о годині 8.00 на каналі TVP HISTORIA Польського Телебачення, проходила трансляція Божественної Літургії Святого Івана Золотоустого з Собору Святого Івана Хрестителя у Перемишлі. Святу Літургію очолив і проповідь виголосив отець декан Іван Тарапацький. Спіслужили отець Дмитро Федлюк та протодякон Володимир Качмар.

Проповідь отця декана Івана Тарапацького:

Христос Воскрес!
Дорогі браття і сестри!
Попередня неділя про Самарянку говорила – звідки маємо черпати живу воду і як стати нам свідками Воскреслого Христа. Сьогодні Євангелист Іван поширює цю думку, забираючи нас до Єрусалиму в «день суботній» – святий, щоб показати на прикладі сліпця, як відкрити дуже часто наші сліпі – духовні очі, на присутність Ісуса – Спасителя, серед нас у XXI ст.
Щоб правильно відчитати нам сьогодні фрагмент зі Святого Письма, треба пригадати слова Євангелиста Івана з Прологу – початку Його Євангелія.
1. «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було Бог» (Йо. 1,1)
2. Слово « Прийшло до Своїх. – а свої його не прийняли» (Йо. 1,11)
3. «Котрі ж прийняли його – тим дало право дітьми Божими стати,…» (Йо.1,12)
4. «І Слово стало тілом, і оселилося між нами…» (Йо. 1,14)
Подібну структуру писання має і сьогоднішній фрагмент – про сліпородженого, котрий перед Зісланням Святого Духа пробує повернути наші думки в час Воскресіння.
Чи ми, як люди того хочемо, чи ні, Бог діє у світі. Він сказав до Мойсея «Я Той , хто Є» (Вих. 3.14) – Вічно Існуючий. І в сьогоднішній розповіді ніхто Його існування не заперечує. Однак проблемою є не факт існування Бога, але перешкоди, котрі людина має в свому особистому житті, щоб Його пізнати та прийняти.
Для фарисеїв та книжників перешкодою в прийняті Ісуса, як Бога було хотіння панувати над своїм народом, бути у керма влади за всяку ціну. Хоч мали вони знання про прихід Месії у світ, то тяжко було їм знайти місце для Нього. Щоб пустити Ісуса в своє життя, треба було це життя в багатьох ділянках радикально поміняти. Може і була можливість акцептації Христа, але тільки такого, котрий був би їм слухняний та підданий. Їх бог, а радше їх слухняний божок.
В батьків сліпого хлопця, щоб прийняти Ісуса як воплоченого Сина Божого, також були свої перешкоди. Вони боялися.
Чого боялися?
– Що скаже їхнє оточення – загально – що скажуть люди.
– Як зареагують книжники та фарисеї – чи не виключать їх зі спільноти.
Як бачимо, побоювання людей з перед 2000 років мало чим відрізняється від страхів, котрі мають люди сьогодні. І не дивне. Людина боїться втратити щось матеріальне чи духове.
«Економію відкривання духовних очей людини» – дуже часто наших очей, проголошує зцілений сліпець, відповідаючи законовчителям: «Чи грішник він – я не знаю. Знаю одне: був я сліпий, а тепер бачу» (Йо.9,25). Тим самим проголошує він Мойсеєвого Бога, котрий постійно діє. І діє він, саме в Христі Ісусі.
Дуже часто в житті повторюємо народну мудрість, котра каже, що: «Те, що бачимо, залежить від того, де сидимо».
Нехай після сьогоднішньої євангельської розповіді наука для нас звучить: де б ми не сиділи, де б ми не були, нехай не засліплює нас в пізнанні Ісуса, ні влада, ні гроші, ні наші побоювання, чи страх. Бо Воскреслий Спаситель може застукати до нас в кожний час. А робить це Він найчастіше через інших, дуже часто вбогих і немічних людей. Робить це через Святі Тайни і Слово Боже, котрі будують, сьогодні Його Містичне Тіло – тобто Церкву. Саме кожного з нас! Амінь.
Христос Воскрес!

Print this pageEmail this to someoneShare on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter0Pin on Pinterest0Share on LinkedIn0Share on VK