«Блаженні ті, що не бачили, і увірували»

Дорогі в Христі брати і сестри присутні в нашому кафедральному Соборі святого Івана Хрестителя в Перемишлі та всі, хто духово єднається з нами в молитві, за посередництвом польського телебачення.

Христос Воскрес!

Сьогодні в нашому літургійному календарі святкуємо другу Неділю після Пасхи Христової, яка в церковній традиції прийняла різні назви.

Називаємо цю Неділю Томиною – від події описаної в Євангелію, яке сьогодні читаємо в храмах нашої Церкви, де йде мова про зустріч Воскреслого Ісуса Христа з апостолом Томою.

Це також Неділя Провідна, бо проводить і продовжує празник Пасхи. В нашому народі був звичай у цю Неділю організувати проводи, тобто поминання померлих, осібною трапезою та молінням за душі померлих на цвинтарях. До речі, зараз це поминання померлих в нашій митрополії, через діаспорний характер наших парафій, розтягається на Світлий Тиждень, як також на інші дні пасхального часу. Тут варто пригадати, що саме питомим для нашої Церкви та обряду, є звичай відвідувати гроби наших вірних зокрема у пасхальному часі. Тому хай не бракне нікого, хто б не потрудився, щоб навідати гроби рідних саме тепер, бо в цьому вкривається глибока богословська думка – ми поспішаємо до наших померлих, щоб також їм сповістити цю радісну новину, що Христос Воскрес і час загального воскресіння мертвих наближається. Відвідуючи цвинтарі, згадайте у молитві також тих, хто вже не має рідних серед живих, та на їх могилах поставіть пасхальну свічу. Зокрема пам’ятаймо про наших померлих владик, священників та всіх, хто ціле своє життя віддав, щоб нас вести дорогами Христового євангелія.

Сьогоднішня Неділя в народній традиції називається також Неділею Білою, на пам’ятку, коли в давнині новоохрещені, прийнявши святу тайну хрещення у Велику Суботу, впродовж цілого світлого тижня у білому одязі навідувалися до храму, щоб в Томину Неділю, на знак своєї зрілості у християнському житті, цей білий одяг поміняти на звичайний. Сьогодні, цей звичай перенесено на дітей, що вже охрещені та прийнявши святі тайни християнського втаємничення, тобто миропомазання та євхаристію, й з осягнувши відповідній вік, після належного катехитичного приготування, саме у пасхальному часі вперше в своєму житті сповідаються та торжественно приймають Святу Тайну Євхаристії. Так як колись новоохрещені, так сьогодні діти протягом тижня, одягнені в біле – символ воскресіння й євхаристії, – йдуть до храмів. При нагоді, коли згадуємо свято, яким є торжественне Причастія наших дітей, слід звернути увагу на духовний аспект свята а не тільки на комерційний, якого символом є виставна гостина та дорогі подарки. Також варто пам’ятати, щоб цей святковий день для наших дітей, мав місце зараз у пасхальному часі, навіть в тих обставинах, в яких ми зараз живемо, очевидно за дотриманням всіх правил безпеки.

Сьогоднішня Неділя називається також Неділею Антипасхи, що з грецької мови значить «замість Пасхи», бо для перших християн вона була наче повторенням та утвердженням празника Пасхи. На знак утвердження у вірі в воскресіння Ісуса Христа читаємо Євангеліє про навернення апостола Томи, та після Літургії розділяємо поміж присутніми в храмі «Пасхальний Артос», який був освячений в Неділю Пасхи.

Бачимо, що сьогоднішня Неділя є глибокою на зміст щодо різних звичаїв та церковних традицій, які витворилися на протязі століть, та які були неначе відповіддю на відвічне прагнення людини – жити життям новим у Воскреслому Христі.

Виринає питання: що робити нам сьогодні, щоб подія воскресіння визначувала не тільки наші звичаї та літургійне життя Церкви, але одночасно була вирішальним фактором у нашому житті?

Бо сьогодні, якби не всі християн так беззастережно вірять у воскресіння! Істина ця все породжувала та породжує різні теорії. Сьогодні дехто шукає відповіді на питання про воскресіння Ісуса Христа та наше з ним воскресіння у сфері науки, дехто нераз перечитує твори християнських містиків або часом реляції людей, що неначе перейшли поріг власної смерті і повернулися до земського життя. Наші розумові спекуляції щодо воскресіння, це неначе ходження у темряві власного розуму та самобутності, бо воскресіння не зможемо зрозуміти емпірично, ні покладаючись на наші емоційні бажання. Ключ до зрозуміння та життя правдою про воскресіння Ісуса Христа та нашого з ним життя лежить у сфері нашого духовного життя та особистої реляції з Богом.

Сьогоднішнє Євангеліє показує нам постать апостола Томи, його сумніви та бажання бачити воскреслого Христа з Його ранами на тілі. Але перед зустріччю Воскреслого Ісуса з апостолом Томою має місце інша подія – зустріч Христа з іншими апостолами, які зі страху перед юдеями сиділи закриті у вечернику. До них вперше приходить Ісус, стає поміж ними, та втихомирює їхні серця словами: «Мир вам!», й показує їм свої руки, ноги й ребра, щоб не мали сумніву, що це є той самий Ісус, якого бачили розп’ятого на хресті та похороненого у гробі. Відтак посилає їх у світ, в тому числі і до нас, словами: «Як послав мене Отець, так і я вас посилаю (…) прийміть Духа Святого, кому відпустите гріхи, відпустяться їм, а кому задержите, задержаться» (Ів. 20, 21-23).

Тим самим, нашу віру у воскресіння Ісуса Христа слід сперти на свідоцтві тих, кого до нас послав з цією благою вісткою сам Воскреслий Спаситель. Вони несуть нам Його мир та прощення гріхів, бо тільки ця людина, яка є сповнена Божого миру та несе у своєму серці дар прощення, отриманого від Бога і дарованого цією людиною іншій людині, є спроможною жити Воскреслим Ісусом Христом – це значить жити в Господі. Тому в нагірній проповіді, якою Ісус Христос неначе інавгурує прихід Божого Царства на Землю, говорить нам: «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога!» (Мт. 5, 8) А чисте серце, це серце людини, в якому царює Божий мир, та немає в ньому гріховного пороку. Таке серце належить Богові, таке серце вже живе у світлі Христового воскресіння. Амінь.

00000