Від спільної молитви та поділенням просфорою Митрополитом Архиєпископом Євгеном Поповичем з учасниками, почалося заплановане на 1 лютого засідання Душпастирської ради Перемисько-Варшавської архиєпархії. Відбулося воно в монастирі Отців Василіян у Варшаві.
Члени Душпастирської ради – священники, монахи, монахині та миряни вислухали вступного слова Митрополита, який з радістю відзначив факт постійного розвитку нашої Церкви в Польщі та скріплювання постійних форм її праці в умовах сучасного життя, повного щораз-то нових викликів. Зокрема звернув увагу на успішну працю новозаснованих парафій, членами яких в основному стали іммігранти з України та їхні родини. Завдяки праці з ними та досягнутим результатам, наша Церква в Польщі явиться справді живою структурою з перспективами на майбутнє.
Детально про душпастирський план на 2020 рік Перемисько-Варшавської архиєпархії розповів отець канцлер Микола Костецький. Зокрема наголосив він на підготовці до міжєпархіяльного собору Перемисько-Варшавської Митрополії, яий запланований на 29 квітня – 02 травня поточного року в Перемишлі. Собор, що проходитиме за участю більше ста делегатів і запрошених гостей, буде реальним підсумком останніх років праці нашої Церкви в Польщі, а також накреслить її перспективу на майбутнє.
Про функціонування митрополітальної адміністрації, питання, якими вона займається і як їх вирішує, зокрема про стан й управління майном, говорив куріальний референт Михайло Пульковський.
Особливо цікаво було членам Ради почути голос душпастирів, які працюють в новоутворених парафіях архиєпархії, а також й існуючих, силою імміграційної хвилі примушених відповісти на нові виклики (зокрема яскравим прикладом може служити тут василіянська парафія Успіння Пресвятої Богородиці у Варшаві). Доповідали: о. Петро Кушка ЧСВВ, о. Богдан Круба, о. Дмитро Оршуляк, о. Марко Бляза, о. Володимир Рачковський, о. Роман Гладій.
Кожен з отців відзначив, що найосновніше, то віднайти вірян, почати з ними розмовляти й заохотити відвідати церкву. Далеко не кожен позитивно відгукнеться, проте ті, що відчують потребу, скоро стають дійсними парафіянами, які включаються до різних форм праці у парафіяльній спільноті.