У Верхраті на Любачівщині відбулися святкування Успіння Пречистої Діви Марії, та вшанування пам`яті борців за волю України в день Незалежності України

У Верхраті на Любачівщині відбулися святкування Успіння Пречистої Діви Марії, та вшанування пам`яті борців за волю України  в день Незалежності України

24 серпня 2019 у Верхраті (Перемиський деканат) відбулися святкування Успіння Пречистої Діви Марії, та вшанування пам`яті борців за волю України. Святкування почалися від молитовного вшанування героїв при могилах на кладовищах. На місці об`явлення Божої Матері, яке мало місце в ХVII ст., о годині 12.00 була відправлена Божественна Літургія, яку очолив отець митрат Богдан Степан – протосинкел, а проповідь виголосив отець протоієрей Петро Павлище з Кракова, у Святій Літургії співслужили також отець протоєрей Павло Рогунь – економ з Перемишля, отець Ігумен Дмитро Гарасим ЧСВВ з Перемишля, отець Христофор Блажеєвський – парох Ярослава та отець парох Любачова, Гребенного і Девятеря отець Іван Тарапацький – декан Перемиський – організатор торжеств.
Після Літургії традиційно освячено воду та зіля, а такод пропамятну дошку до с. Радруж. Присутні на святі мали можливість спільної зустрічі при ватрі. На щорічне свято приїхали бувші мешканці Верхрати, їх нащадки з Польщі і з за кордону, члени Товариства Любачівщина та прочани з України. Організатором відпустового свята був отець протоієрей Іван Тарапацький – Декан Перемиський.


***
ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЧУДОТВОРНУ ВЕРХРАТСЬКУ ІКОНУ (отець Іван Тарапацький)
Назва ікони походить від села Верхрата — розташованого над рікою Ратa, яке належало до давніх поселень часів Київської Руси або Галицько-Волинського князівства.
Перші згадки про це поселення датуються XII ст. Історія Верхратської (Крехівської) чудотворної ікони Богородиці, розпочинається із Замостя. Саме із Замостя 1682 року ігумен Верхратської чернечої обителі отець Ісаак Сокальський приіз цю iконy до монастиря. А через 6 років — 1688 року на празник Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці(15.07.) почали здійснюватися перші чуда. Сталося так, що серед ночі над монастирем постав вогненний стовп, який освітлював всю околицю.
Подивитися на це диво позбігалися люди з довколишніх сіл, а коли під проводом отця увійшли до храму, то побачили, що перед іконою Богородиці горіло світло, а по лиці на іконі Maтepi Божої з очей спливали криваві сльози. Так тривало впродовж чотирьох тижнів.
I почали приходити до Богородиці у Верхратському монастирі люди зі своїми немочами й бідами, благаючи допомоги у Небесної неньки. Усi чуда, які відбувалися біля ікони, були описані й підтверджені свідками під присягою. Того ж року львівський єпископ Йосиф Шумлянський, прибувши до Верхрати i побачивши ікону, по якій струменіли криваві сльози, вислухавши свідків, відповідною грамотою від 6 липня 1688 року проголосив Верхратську ікону Пресвятої Богородиці чудотворною.
Із скасуванням василіянського монастиря у Bepxpaтi, 1808 року iкону урочисто було перенесено до монастиря отців-василіян у Kpexoвi. Тут продовжували здійснюватися чуда.
Після закриття радянським режимом монастиря в Kpexoвi, чудотворну iконy у 1949 році перенести до львівського храму св. Параскевії П’ятниці, до цкркви на Підзамчу. З виходом iз підпілля Греко-Католицької Церкви урочисто 19 травня 1991 року з львівського храму Крехівську (Верхратську) чудотворну ікону Пресвятої Богородиці було повернуто до Крехова.
Хоч ікона була перенесена до Крехова з Верхрати більше як 200 років тому, місце культу залишається на далі живе притягаючи до себе шанувальників Божої Матері.

Print this pageEmail this to someoneShare on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter0Pin on Pinterest0Share on LinkedIn0Share on VK