Цьогорічне Свято національної пам’яті розпочалося молитвою у Кафедральному Соборі УГКЦ св. Івана Хрестителя у Перемишлі. Божественну Святу Літургію очолив Владика Михайло Колтун – Єпископ Сокальсько-Жовківської Єпархії, одночасно капелан Українського Віська. У Літургії співслужили: архиєпископ Іван Мартиняк та отець митрат Богдан Степан – протосинкел і парох Перемишля, отець Володимир Коткевич – протосинкел Сокальсько-Жовківський, отець Степан Макар – синкел Сокальсько-Жовківський, отець Василь Дяків – канцлер Сокальсько-Жовківський, отець Павло Рогунь – канцлер Перемисько-Варшавський, отець Христофор Блажеєвський – парох Ярослава, отець Борис Гороховський – капелан Українського Війська, отець Володимир Ващук – капелан Українського Війська, отець Віталій Лупій, отець Антоній Яцура ЧСВВ, отець диякон Ігор Лемик.
До Собору Святого Івана Хрестителя у Перемишлі прибули делегації з Польщі та України: Микоола Ярмолюк – радник Посла України у Польщі, Василь Павлюк – Генеральний Консул України у Любліні, Максим Музичко – Консул України з Кракова, Олександр Бачик – Почесний Консул України в Перемишлі, Олег Синютка Голова Львівської Обласної Державної Адміністрації з двома заступниками, Олександр Ганущин – Голова Львівської Обласної Ради, Євген Чолій – Президент Сьвітового Конгресу Українців, Петро Тима – Голова ГП ОУП, Володимир Середа (товариство «Надсяння»)та Соломія Риботицька (товариство «Надсяння»), Були присутні члени товариств Надяння, Лемківщина, Любачівщина.
На спільну молтитву до Собору прибули польські делегації: Вальдемар Шумни – представник Маршалка Підкарпадського Воєвідства, Малгожата Майка Онишкєвіч – Представник Воєводи Підкарпадського, Януш Гамрищак – віцепрезидент міста Перемишля.
Опісля літургії понад півтори тисячі учасників з Львівщини, Івано-Франківщини та Тернопільщини, а також українська громада в Польщі, пройшли пішою ходою Перемишлем на військовий цвинтар у селі Пикуличі. Там спочивають вояки Армії Української Народної Республіки та Української Галицької Армії.
В групових могилах поховано орієнтовно понад 2000 полонених та інтернованих вояків і старшин УГА, Армії УНР, в двох братніх могилах спочиває 47 українських вояків УПА.

Двідка:
До Першої світової війни на теренах Пикулич були побудовані військові казарми, як запліччя фортеці Перемишль. Після розпаду Австро-Угорщини три позаказармові об’єкти використовували як табори для полонених, здебільшого українських вояків. У 1919 році в таборі перебувала максимальна кількість полонених – близько 30 тисяч осіб. Брак будь-який санітарних умов та довготривале погане харчування спричинило спалах епідемії тифу, туберкульозу та інших хвороб.
Як наслідок, щодня помирало майже 100 осіб. Хворобами заражалося і місцеве населення Пикулич, навколишніх сіл та Перемишля. Стривожена місцева влада вимагала від комендатури табору виправити небезпечну ситуацію. Лише на початку 1921 року табір було ліквідовано.
До весни 1920 року померлих ховали на прилеглих до табору полях. Після протестів селян для поховань обрали місце старої австрійської порохівні на південній околиці Пикулич. До упорядкування цих місць долучилися й місцеві селяни та молодь з гімназії. 1 листопада 1921 року на цвинтарі відбулася перша панахида. До 1922 року цвинтар повністю впорядкували. У роботах взяли участь майже 10 тисяч осіб. На початку 1924 року були ексгумовані та перенесені на територію цвинтаря останки захоронень із сусідніх полів в Пикуличах, Бакончицях і на теренах Засяння.
Через кілька років цвинтар облагородили і на кургані зі спільних могил встановили пам’ятник заввишки 8 метрів у вигляді хреста із написом: „Борцям за волю України”. Автор пам’ятника – Олена Кульчицька. Щороку 1-листопада, аж до 1946 року, з Перемишля до цвинтаря ходила релігійна процесія і відправлялася панахида за загиблими героями – борцями за свободу України. У наступні роки під час Зелених Свят тут проводили релігійно-патріотичні маніфестації українців Перемишля та прилеглих територій.
Після Другої світової війни цвинтар і хрест знищили. У 1989 році цвинтар відбудували. Відновили й традицію спільного молебню польських і українських влад на цвинтарі. Назву „Український військовий цвинтар” встановлено 1994 році. У 2000 році цвинтар збільшено, 7 липня на його територію урочисто перепоховано останки 47 членів УПА, що загинули під час боїв 1946 року в селах Бірча, Лішня та околиць.