Всесвітлішим, Всечеснішим і Високопреподобним Отцям,
Преподобним Монахам і Монахиням,
Дорогим у Христі Братам і Сестрам!

Христос Воскрес!
Дорогі у Христі Брати i Сестри!
Після великопосної підготовки та молитовного очікування можемо знову у великій радості переживати таємницю Христового Воскресіння. Наші церкви заповнились вірними. Спостерігаємо це головно у великих містах Польщі, в яких замешкують чергові покоління нащадків виселенців акції Вісла, а також велике число новоприбулих громадян України. Всіх, як членів одної нашої духовної і церковної родини, щиро вітаємо з Празником Христового Воскресіння привітанням, яке вперше почули жінки при порожньому гробі Спасителя: Христос Воскрес!
Тим, що нас впроваджує сьогодні до церков, є глибока внутрішня потреба подякувати Богові за дар спасіння і відкуплення людини, які своєю смертю та воскресінням, вислужив для нас Ісус Христос. З вдячністю та радістю приймаємо цей дар. Хочемо також засвідчити перед світом свою віру у Христа Воскреслого. В Символі віри, який всі відмовляємо спільно в часі кожної Божественної Літургії, визнаємо віру у Христа Спасителя такими словами: «І був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований, і воскрес у третій день, згідно з писанням». Визнаємо також віру у наше воскресіння: «Очікую воскресіння мертвих і життя будучого віку». Тому, навіть особи, які рідко відвідують храми, стараються, щоб на Пасху прийти до церкви, взяти участь у Воскресній Утрені та Божественній Літургії, заспівати Христос Воскрес, освятити паску та інші страви, щоб опісля ділитись ними з найближчими в часі святочного сніданку.
Існує однак небезпека, що сучасна людина може звести Празник Христового Воскресіння лише до гарної і близької нашій душі народної традиції. Можна навіть святкувати Христову Пасху, не вірячи одночасно як у Христове, так і у наше воскресіння. Така загроза стоїть перед людством не лише сьогодні, коли оточує нас матеріалістичний та споживацький підхід до життя. Вона не була чужою також і в апостольські часи. Апостоли змушені були робити великі зусилля, щоб переконати деяких з перших християн, що Христос справді Воскрес. Варто сьогодні глянути до 15. розділу І листа св. Апостола Павла до Коринтян. В ньому читаємо: «Я бо вам передав найперше те, що і сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням; що був похований, що воскрес третього дня за Писанням; що з’явився Кифі, потім дванадцятьом; опісля ж з’явився він більше, як п’ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли. Опісля з’явився Якову, згодом усім апостолам. А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з’явився і мені; бо я наймолодший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу» (1 Кор. 15, 3-9).
Дальше у свойому листі Апостол Павло не лише пробує утвердити віру перших християн у Христове Воскресіння, але хоче також доказати, що без Христового Воскресіння наша віра, наші вчинки та ціле наше християнство стають порожніми та безвартісними. З великим переконанням він говорить до християн у Коринті: «Коли ж про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих? Коли ж нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша. І ми являємось неправдомовними свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві. Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес. А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, – ви ще у гріхах ваших; отже, ті, що і померли у Христі, загинули. Коли ж ми надіємось на Христа лише в цьому житті, то ми – найнещасніші з усіх людей» (1 Кор. 15, 12-19). Усвідомивши вірним наслідки відкинення правди про Христове Воскресіння, св. Апостол Павло наводить однак остаточні позитивні ствердження: «Але ж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих. Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих. Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі. І кожний у своїм порядку: первісток – Христос, потім – Христові під час його приходу» (1 Кор. 15, 20-23).
Впевненість у правді про Христове Воскресіння, яку передає св. апостол Павло була великою потіхою для перших поколінь християн. Вже впродовж двох тисяч років обґрунтований особистий досвід Апостола Народів та свідоцтво безпосередніх тогочасних очевидців, які бачили Воскреслого Христа, допомагають і сучасним вірним прийняти правду про Христове Воскресіння.
Так як перші християни, зі свідоцтв апостолів та наочних свідків Христового навчання, переконувалися у Його смерті і воскресінні, також і ми дотепер базуємося на їхньому свідоцтві. Віра перших християн була такою сильною, що багатьох з них не перелякала загроза мученицької смерті, коли змушувано їх зректись Христа. Віра у Христа Воскреслого спонукала перших християн до життя чесного, справедливого та вповні відданого Богові. Вони надалі залишаються для нас досконалим взором до наслідування.
На жаль, наша щоденність не раз великою мірою відстає від тієї зразкової, якою жили минулі покоління християн. Зі смутком мусимо визнати, що для немалої частини нашого народу, в тому числі і для наших вірних, які живуть чи на рідних землях, чи теж на поселеннях, відвідини в церкві в’яжуться тільки з Пасхою чи з Різдвом Христовим. Поза найбільшими церковними святами їх дуже рідко можна зустріти в храмі. Постає вражіння, що святкування Христового Воскресіння можна звести до щорічного відзначення чергових роковин від дня, коли Ісус Христос повстав із гробу. А для кожного християнина Великодні Свята, також цьогорічні, повинні бути часом, в якому маємо нагоду наново пригадати та усвідомити, чим для нас повинна бути Христова Пасха. Ми, християни, повинні пам’ятати, що прихід на світ у людському тілі Божого Сина, опісля Його смерть та воскресіня, є сповненням Божої обітниці, даної людству ще в раю: «Отож Господь Бог сказав до змія: «За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів (…). Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством і її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту» (Бут. 3, 14-15). Про цю Божу обітницю часто пригадували євреям, послані Богом, старозавітні пророки. Спаситель, прийнявши добровільно на себе терпіння і смерть, вмирає на хресті, щоб спасти ціле людство, яке опинилось у неволі гріха та смерті. Христос – другий Адам на дереві життя, яким став його хрест, звільняє нас від гріха та його наслідків.
Христове розп’яття, смерть і воскресіння відбулись в історії лиш один раз – в Палестині, в римських часах, за панування Ірода. Однак у духовному вимірі вони відбуваються постійно, від апостольських часів аж по сьогоднішній день. Центром є Божественна Літургія, яка за кожним разом втілює в містичний – таємничий спосіб Христові терпіння, смерть і воскресіння. Іншими словами можемо сказати, що в часі кожної Божественної Літургії, у містичний спосіб, здійснюється жертва нашого Спасителя, який за нас приймає страсті і смерть, яку перемагає Своїм Воскресінням. Він є тим, який смертю, смерть подолав. Його Пасха – це перехід від життя до смерті та від смерті до життя.
Дорогі в Христі Сестри і Брати!
Всі радіємо сьогодні Христовим Воскресінням, яке принесло нам спасіння, звільнення від гріха та вічне життя у Бозі. Радіємо, що в наших храмах є нас сьогодні багато. Заохочуємо однак та запрошуємо всіх відвідувати церкви у всі неділі, бо кожна неділя року, а не тільки ця одна, є пам’яткою Христового Воскресіння. Заохочуємо, щоб дорожити кожною Божественною Літургією, яка служиться в наших церквах, бо в часі кожної з них, в таїнственний спосіб, збувається те, що сталось майже дві тисячі років тому в Єрусалимі: Христова смерть на хресті та Його Воскресіння у третій день.
Щоб полегшити нашим вірним, тим, які проживають у Польщі, як і новоприбулим з України, можливість брати участь у недільній Літургії, ми розпочали служіння в нашому обряді та українською мовою у всіх більших містах, щоб кожен бажаючий мав змогу молитись, згідно зі своєю східною традицією. На наших церковних сайтах містяться інформації про те, де в Польщі можна знайти свою церкву, та, о котрій годині служиться там Божественна Літургія. Якщо десь виникає потреба послужити нашим вірним, то просимо повідомити єпископську Консисторію, а душпастирі готові вийти назустріч Вашим духовним потребам.
Дорогі у Христі Брати та Сестри!
Бажаємо усім Вам радісного та глибокого духовного пережиття Свят Христового Воскресіння. Нехай Воскреслий Христос благословить усіх Вас, Ваших близьких та всіх тих, яких війна чи економічні обставини змусили залишити Україну та розпочати мандрівку по чужині. Нехай Христовий дар відкуплення від гріха і смерті ніким не буде змарнований, а навпаки, нехай наповнює Вас радістю, внутрішнім спокоєм і миром, усіма потрібними духовними і дочасними добрами та надією на життя вічне.

Благословення Господнє на Вас!

Архиєпископ Євген (Попович)
Митрополит Перемисько-Варшавський

Єпископ Володимир (Ющак)
Владика Вроцлавсько-Ґданський

+ Архиєпископ емерит Іван (Мартиняк)

Дано у Перемишлі-Вроцлаві, у Празник Христового Воскресіння, 2018 Року Божого.

00000