5 жовтня у місцевостях: Дукля, Заршин, Новосільці відбулися урочистості, повязані з відзначенням 73 – річниці Карпатсько – Дуклянської Операції, яка проводилася з 8 вересня по 28 жовтня 1944 року. Метою операції було відкинути німецькі війська за відроги Карпат. У цій операції загинули десятки тисяч українських, словацьких та чеських войнів. Спочивають вони на Дуклянській землі.
Кожного року в Дуклі та селищах Заршин, Новісльці проводяться урочистості, щоб вшанувати загиблих войнів.
У цьому році на Дуклянську землю приїхали делегації з України і Словачини, представники влади підкарпадського і львівського воєводства, зі Словаччини та військовослужбовці.
Поминальні богослуження очолив Владика Михайло Колтун – Єпископ Сокальсько – Жовківський, Капелан Українського Війська. На урочистостях були присутні отці: отець митрат Богдан Степан – протосинкел Перемисько-Варшавського Митрополита і Архиєпископа Євгена Поповича, отець митрат Володимир Коткевич – протосинкел Сокальсько-Жовківський, отець Павло Рогунь – канцлер, отець д-р Микола Костецький – місцевий парох, отець Іван Тарапацький – капелан Польських Прикордонних Військ, та отці капелани Українського Війська: отець Михайло Гричишин, отець Віталій Лупій, отець Ярослав Малиш, отець Борис Гороновський, отець Стефан Макар, отець Ващук Володимир.

_______________________________
КАРПАТСЬКО-ДУКЛІНСЬКА ОПЕРАЦІЯ

Карпатсько-Дуклянська операція — одна з двох складових частин стратегічної Східно-Карпатської наступальної операції.
Метою операції було відкинути німецькі війська за відроги Карпат та створення передумов для успішного наступу на території Чехії та Словаччини.
Основне завдання покладалося на 38-му армію, яка розпочала наступ 8 вересня з району Кросно на Пряшів, що був найкоротшим шляхом у Словаччину. Зростаючий опір противника змусив радянське командування ввести в дію 25-й танковий, 1-й гвард. кавалерійський та Чехословацький армійський корпуси й резервні 4-1 гвард. і 31-й танкові корпуси. Після тижневих боїв ці сили подолали дві смуги укріплень і вийшли на лінію Важице, на північ від Дукля, Івонич.
20 вересня авангарди 38-ї армії спільно з чехословацькими танковими підрозділами захопили добре укріплений населений пункт Дуклю. До кінця вересня радянські війська досягли Карпатського хребта і на окремих ділянках подолали його. 1 жовтня підрозділи 38-ї армії перейшли чехословацький кордон поблизу Дукельського перевалу. 6 жовтня Чехословацький корпус за сприяння 67-го стрілецького і 31-го танкового корпусів після виснажливих боїв оволодів перевалом. До 28 жовтня радянські війська вийшли на рубіж Ясло—Свидник на захід від Команчі й зайняли оборону.

СХІДНОКАРПАТСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
СХІДНОКАРПАТСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944 — стратегічна наступальна операція рад. військ, яка проводилася 8 вересня — 28 жовтня 1944 з метою розгрому нім. та угор. військ у Сх. Карпатах та надання допомоги Словац. нац. повстан-ню. Здійснювалась частиною сил Першого Українського фронту та Четвертим Українським фронтом і складалася з Карпатсько-Дуклянської наступальної операції (8 вересня — 28 жовтня 1944) та Карпатсько-Ужгородської наступальної операції (18 вересня — 28 жовтня 1944), яким сприяли дії Другого Українського фронту в Дебреценській наступальній операції (6—28 жовтня 1944).

По завершенню Львівсько-Сандомирської наступальної операції 1944 лівофлангові об’єднання 1-го Укр. фронту вийшли до передгір’я Карпат і закріпились на рубежі на пн.-зх. від Кросно, Сянок, Сколе, Красноїльська. Для кращого управління військами на мукачівському напрямку Ставка Верховного головнокомандування 30 липня 1944 утворила 4-й Укр. фронт, для чого було використане фронтове польове управління, що перебувало в резерві. До складу цього фронту ввійшли 1-ша гвардійська, 18-та та 8-ма повітряна армії 1-го Укр. фронту.
Противник побудував по рубежу гол. Карпатського хребта багатоешеловану (глибина до 60 км) та добре обладнану в інженерному відношенні систему оборони, т. зв. лінію Арпада. Опорні пункти противника налічували понад 300 довготривалих залізобетонних споруд та були надійно прикриті інженерними загородженнями. Угруповання військ противника складалося з армійської групи „Хейнріці” (нім. 1-ша танк. армія і угор. 1-ша армія), 11-го армійського корпусу зі складу нім. 17-ї армії і частини сил 4-го повітряного флоту (бл. 300 тис. осіб, 3250 гармат, 100 танків і штурмових гармат, 450 літаків). Враховуючи це, Ставка Верховного головнокомандування спочатку не планувала активних дій у Карпатах. Передбачалось обійти угруповання противника з півдня, оточити та знищити його в горах. Проте з початком Словац. нац. повстання (29 серпня 1944) наміри змінилися.
Задум Карпатсько-Дуклянської операції полягав у тому, щоб ударом військ лівого крила 1-го Укр. фронту (38-ма армія, посилена 25-м гвард. танковим, 1-м гвард. кавалерійським і чехословацьким 1-м армійським корпусами та підтримана частиною сил 2-ї повітряної армії; команд. — генерал-полк. К.Москаленко) з району Кросно на Пряшів та військ правого крила 4-го Укр. фронту (частина сил 1-ї гвард. армії, підсилена 3-м гірськострілецьким корпусом, гірсько-в’ючними мінометно-артилер. полками, танками та самохідними артилер. установками, гірсько-інженерними бригадами за підтримки авіації 8-ї повітряної армії; команд. — генерал-полк. А.Гречко) з району Сянок на Каманьчу прорвати нім. оборону та з’єднатися зі словац. повстанцями. Армії розпочали наступ 8 і 9 вересня 1944 відповідно. Наступ здійснювався за умов гірської лісистої місцевості та складних погодних умов. До середини вересня 1944 рад. з’єднання просунулися лише на 12—23 км і поставлених завдань не виконали. 6 жовтня 1944 війська 1-го Чехословац. армійського корпусу (команд. — генерал бригади Л.Свобода), 67-го стрілецького і 31-го танкового корпусів оволоділи Дуклянським перевалом, але повністю зламати оборону противника не змогли.
Карпатсько-Ужгородська операція розпочалася 18 вересня 1944 наступом 18-ї армії (команд. — генерал-лейтенант Є.Журавльов) та 17-го гвард. стрілец. корпусу (команд. — генерал-майор А.Гастилович). Упродовж місяця тривали напружені бої в горах. Тільки 18 жовтня 1944 рад. війська здолали гол. Карпатський хребет.
За задумом Ставки Верховного головнокомандування, що сформувався на кінець вересня 1944, гол. роль в операції відводилася 2-му Укр. фронту. Його ударне угруповання мало завдати удару з Оредеа-Маре в напрямку Дебрецен—Ньїредьхаза—Чоп з метою оточити та знищити у взаємодії з 4-м Укр. фронтом трансильванське угруповання противника. На підготовку операції спрямовувалися значні резерви. Масовані нальоти в інтересах фронтів здійснювала авіація далекої дії. Дебреценська наступальна операція розпочалася 6 жовтня 1944. Рухомі війська 2-го Укр. фронту через дві доби вийшли на підступи до м. Дебрецен і створили реальну загрозу оточення нім. військ у Трансильванії. За цих умов гітлерівське командування було змушене розпочати з 9 жовтня 1944 відведення військ перед правим крилом 2-го фронту, а з 15 жовтня — із Закарпаття. Того ж дня відновили наступ і почали переслідування противника війська 4-го Укр. фронту. 16 жовтня 1944 був здобутий Рахів, 24 жовтня — Хуст та Свалява, 26 жовтня — Мукачеве, а 27 жовтня — Ужгород. 28 жовтня 1944 територія України в сучасних кордонах була повністю звільнена від нім. окупантів.
Результатом операції стала поразка армійської групи „Хейнріці” (втрати — 62 240 осіб убитими і пораненими та 31 360 осіб полоненими, 185 танків і штурмових гармат (у т. ч. 46 захоплено), 1450 гармат і мінометів; у т. ч. 912 захоплено). Рад. війська здолали гол. Карпатський хребет, звільнили Закарпатську Україну та вступили на територію Чехословаччини. Втрати військ 1-го та 4-го Укр. фронтів у ході операції становили: безповоротні — 28273 осіб, у т. ч. 1630 — зі складу 1-го Чехословац. армійського корпусу, санітарні — 103437 осіб, у т. ч. 4069 вояків із чехословацьких з’єднань.

Грицюк В.М., Лисенко О.Є.

00000