Дорогі в Христі співробітники на Божій ниві. Черговий раз збираємося біля Господньої трапези, щоб в цей святий час Великого Четверга, наново пережити тайну Пресвятої Євхаристії, яку для нас і нам залишив наш Спаситель.

В цей день, коли чуємо слова Христові скеровані до своїх учнів: чиніть це на мій спомин, – згадуємо також пам’ятку установлення святої тайни священства.

В цей день, в нашій катедральній церкві також освячуємо антимінси, святе миро, та після Літургії, вмиваємо ноги на знак нашої покори та духа служби, яке має бути прикметою священичого служіння. Ми тільки повторюємо жести нашого Спасителя і робимо це, що Він нас навчив і доручив нам чинити.

З цієї нагоди, кожного року звертаємося з окремим словом до наших священиків. Блаженніший Патріарх Святослав у своєму слові до пресвітерів УГКЦ розсіяних по цілому світі з нагоди Великого Четверга звертає нашу увагу на служіння святої Тайни Покаяння, та подає нам практичні поради, як ми священики цієї епохи маємо ставитися до цієї святої тайни та до всіх, хто за нашим посередництвом шукає примирення з Богом і ближніми та шукає полегші для болів своєї душі.

Конференція Єпископів Польщі, у своєму пастирському листі до духовенства Польщі на Великий Четвер пише про нашу спільну відповідальність за нові покликання до священичого служіння.

Коломийський Єпископ Преосвященний Владика Василій, у своєму посланні до священиків на Великий Четвер задумується над формою передачі Божого Слова та конкретно над проповіддю, яку священик зобов’язаний голосити своїм вірним.

Святіший Отець Папа Франциск, у своїх численних проповідях та офіційних виступах, часто звертається зі словом поради до нас священиків. Він закликає нас до автентичного служіння, до життя простого та відданого Христові та Його Церкві, до боротьби з духом кар’єризму в Церкві, який є запереченням духа Христового священика, та до боротьби зі спокусою мамони, яка засліплює та чинить з нас духовних паралітиків.

А сьогодні, в цей святий день, бажаю поділитися з Вами, дорогі отці, словом – рефлексією, яка випливає з Літургії Страсного Понеділка, Вівторка і Середи, та яка духовно готовить нас до сьогоднішнього дня.

В понеділок Страсного Тижня на каноні Утрені молимося: «Не мудруйте високомовно, але дайте себе потягнути смиренням. Пийте з чаші, з якої я п’ю, щоб зі мною прославилися в Царстві Отця». Отож священик має відзначатися прикметою смирення, яке дозволить йому бути братом для всіх, а яке не дозволить йому всохнути як смоківниці, що не видала своєчасно плоду. Одночасно, щоб нам сісти праворуч та ліворуч Спасителя, дух смирення не дозволить нам увійти у спокусу матері синів Заведея. Священик, якого серце лагідне і покірне, вповні служитиме Христові у спосіб, який нам підказує молитва на стиховній цієї Утрені: « Не уподібнюйтеся до поган, щоб панувати над меншими – таке не личить моїм учням. Перший між вами, хай буде слугою, а той хто при владі, хай буде як підвладний, а найвизначніший – як останній, бо і я прийшов послужити збіднілому Адаму».

На Літургії Великого Вівторка, чуємо про це як один з учнів поміняв свій талант апостола на гроші. На Утрені того ж дня молимося молитвою: «Від його долі визволь нас, Христе Боже, даруючи прощення гріхів тим, що з любов’ю святкують твої пречисті страждання». Священик має обов’язок помножувати таланти, які даром отримав від Господа, має це робити не для своєї крихітної слави але для Божої Слави.

На стиховній Утрені того дня читаємо: «Усі ми, відповідно до одержаного, помножуймо талант благодаті;

– хто одержав мудрість, хай приносить добрі вчинки,

– інший хай службу виконує ревно,

– інший хай ділиться своєю вірою,

– інший хай розсипає багатство бідним.

Таким чином ми збільшимо те, що було нам дане і, як вірні завідувачі ласки, удостоїмося Владичої радості». Та перш за все, дух служіння вчинить нас автентичними слугами Відвічного Божого Слова та збереже нас від фарисейського лицемірства, про яке чуємо в сьогоднішній Євангелії: «Горе вам фарисеї, назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства  й беззаконня».

Літургія Страсної Середи ставить нам перед очі дві постаті: Юду і жінку явноргішницю. Юда – вибраний апостол – за срібняки продав своє апостольство та зрадив Спасителя. Для нас священиків він явиться пересторогою, щоб часом й ми, йдучи за голосом світу того, не наважилися «продати» наше священство. Маємо бути уважні до самих себе і до наших братів у священстві, щоб долати спокусу зневіри та «розслаблення», яке може привести нас до зради нашого священичого покликання. Тому прошу вас, дорогі брати у священстві, носіть тягарі один одного, напоминайте один одного в дусі братньої любові та нашої спільної відповідальності за нашу Церкву; моліться один за одного, щоб таким чином всі ми були ревними та гідними служителями Божого Виноградника. А коли хтось з нас, під тягарем спокус того світу або власної немочі, впаде у гріх зневіри, хай за прикладом жінки явногрішниці припаде до проколотих ніг Спасителя і хай своїми сльозами оплакує свій гріх – тоді віднайде спокій душі своєї та Господь підніме його.

Дорогі Брати в священстві, всіх Вас огортаю своєю молитвою, всім Вам дякую за Вашу ревну службу на Христовій Ниві в нашій Церкві, всім Вам бажаю радості та повного сповнення у Вашому священичому покликанні та служінні.

Ваш брат у Христовому священстві,

+ Євген

Перемишль, 2017-04-12

00000