1892 (17 лютого) Йосиф Коберницький Дичковський Сліпий народився в с. Заздрість, Теребовлянського повіту на Тернопільщині в багатодітній родині (восьмеро дітей). Батько Іван Коберницький Сліпий, мати Анастасія Дичковська. Сліпий – псевдонім діда, який перейшов на сина, а потім і на внука.

1898-1901 Йосиф навчається в початковій рідній школі в селі Заздрість. Вже з другого класу вивчає польську і німецьку мови.

1901 Митрополит Андрей відвідує з візитацією церкву у м. Струсові неподалік від с. Заздрість. Це перша зустріч Митрополита з Йосифом Сліпим.

1902-1903 Йосиф закінчує з найкращими оцінками четвертий клас народної школи австрійського типу у с. Вишнівчику, недалеко Заздрості. Великий вплив на нього мають вчителі і катехити – о.Цегельський, о.Левицький.

1903-1911 Йосиф навчається в гімназії у Тернополі. Під час навчання вперше їде в Карпати і знайомиться з гуцулами, котрі справили на нього величезне враження. Він з відзнакою закінчує гімназію. Йосиф Сліпий шукає своє покликання: теологія чи філософія?

1911 Йосиф Сліпий вступає до греко-католицької Духовної Семінарії у Львові і записується на теологічний факультет до університету. Це стало початком його філософсько-богословських студій. Студент Сліпий закладає в семінарії Протиалкогольне товариство.

1912 Йосифа Сліпого, як здібного студента, направляють до Інсбруку на університет для навчання в богословській колегії „Канізіянум”. Йосиф навчається на філософічному і теологічному факультетах. Стає членом ‚Томілетичного кружка українських богословів в Інсбруці”.

1913 Йосиф Сліпий стає головою „Гомілетичного кружка українських богословів” (4 травня). На канікули поїхав додому в с. Заздрість і там важко захворів. В грудні повертається в Інсбрук, щоб продовжити студії.

1914 (серпень) Студент Сліпий надсилає до Львівського щомісячного церковно-суспільного журналу „Нива” статтю “Прагматизм у філософії і теології.”

1914-1915 Йосиф Сліпий їде на канікули додому в с. Заздрість, тут його захопила Перша світова війна. Разом з батьками втікає від фронту у м. Підгайці, а звідти – до Львова.

1916 Йосиф повертається до Інсбруку, щоб продовжити навчання в „Канізіянум”.

1916-1917 Богослов Сліпий складає екзамени з морального та пасторального богослов’я, катехитики, гомілетики та літургіки.

1917 (ЗО вересня). Йосиф Сліпий отримує свячення з рук Митрополита Андрея Шептицького, котрий повернувся із заслання в Сибір. Свячення уділялись в Уневі, в монастирі отців Редемптористів, де архидияконом в той час був о. Йосиф Схрайверс. Нижчі і дияконські свячення були виконані у Львові. Перша Служба Божа Йосифа Сліпого відбулася 1 жовтня в Уневі.

1917 Отець Йосиф повертається до Інсбруку, щоб продовжити навчання. Він готується до іспиту з догматики (жовтень).

1918 Отець Йосиф Сліпий отримує академічний ступінь доктора з св. Богословія (10 червня). По дорозі до Львова отець-доктор Сліпий бере участь у Велеградському Унійному З’їзді, організованому архиєпископом Стояном. Митрополит Андрей призначає Йосифа Сліпого капеланом сестер-василіянок у монастирі в Словіті. По дорозі заїзджає до Заздрості і там має першу у рідному селі Службу Божу.

1918 (листопад) – 1919 (липень) Триває українсько-польська війна. Йосиф Сліпий продовжує навчання в Інсбруку, пише німецькою мовою габілітаційну працю „Вчення візантійського патріарха Фотія про Пресвяту Трійцю”, на філософічному факультеті. Тут вивчає філологію, мистецтво і досліджує догматичне питання про Пресвяту Трійцю в східному богослов’ї. Написану працю потрібно опублікувати для обговорення науковцями. Протягом 1920-1921 років дослідження Йосифа Сліпого „Вчення про Пресвяту Трійцю візантійського патріарха Фотія” друкується. Отримує дуже прихильні рецензії в католицьких і протестантських: французьких, німецьких та англійських виданнях.

1920 (листопад) Йосиф Сліпий виїжджає до Риму для продовження навчання в університетах Григоріанум (дворічні богословські курси), Анджелікум та Орієнтальному інституті. Вивчає поглиблено німецьку, французьку, італійську, російську, польську та англійську мови.

1920 (грудень) -1921 (квітень) В Римі перебуває Митрополит Андрей Шептицький. Він здійснює подорож з метою знайти політичну підтримку для відновлення незалежності Східної Галичини. Отець Йосиф Сліпий супроводжує Митрополита у різних візитах до політиків і дипломатів та у відвідинах музеїв і церков.

1922 (червень) Йосиф Сліпий захищає на латинській мові працю „Начало Духопоходження у Пресвятій Трійці” та здає додатковий екзамен і отримує звання „магістер агрегатус” в Григоріянському університеті – це дорівнювало ступіню приват-доцента.
(6-9 серпня) Йосиф Сліпий бере участь у Велеградському Унійному З’їзді. Про враження від з’їзду друкує статтю в „Ниві”. Він пише: „Правда одинока є в силі заспокоїти ум чоловіка, і тому, коли вона є неясною або й не є правдою, то всі старання пороблені іншими, навіть найчеснішими дорогами.., остануть без успіху.”
(серпень) о. проф. д-р Йосиф Сліпий повертається з студій в Римі, Митрополит Шептицький на підставі його праць призначає його професором догматичного богослов’я в Духовній Семінарії у Львові.
(вересень) Йосиф Сліпий розпочинає видання квартальника „Богословія”, стає його постійним редактором (журнал виходить до 1939 року, в 1942 році вийшов один номер).

1923 (б травня) Йосиф Сліпий захищає габілітаційну працю „Вчення про Пресвяту Трійцю візантійського патріарха Фотія в Інсбрукському університеті – це дає йому право викладати в університетах. Стає співзасновником Львівського Богословського наукового товариства . Пише для нього статут і гуртує навколо себе науковців. Друкує в журналі „Нива” велике дослідження „Фотій і Filioque.

1924 (31.07.- 3.08.) Йосиф Сліпий бере участь в 4-тому Унійному Конгресі у Велеграді. Виступає з доповіддю „Значення святого Томи для справи з’єднання. В цій праці він ставить питання богословсько-ідеологічних розходжень між Сходом і Заходом.

1925 Митрополит Андрей Шептицький призначає Йосифа Сліпого ректором Духовної Семінарії у Львові та деканом богословського факультету. Отець-доктор друкує в квартальнику „Богословія” статтю „Святий Тома з Аквіну і схоластика”. До ювілею священномученика Йосафата Кунцевича видає збірник, в якому серед інших друкує свій нарис „Богословське образовання і письменна творчість св. Йосафата Кунцевича”.
1926 Ректор Йосиф Сліпий започатковує видання „Аскетичної бібліотеки”, котра мала служити християнському, а особливо, священичому вихованню. До цієї серії ввійшли: молитовник „Христос – наша сила”, в якому, крім молитов, були вміщені роздуми для духовного вдосконалення богословів, а також, „Правила для питомців Духовної Семінарії”.
В журналі „Богословія” о.-проф. Сліпий друкує монографію „Про молодечий вік Митрополита”.

1927 Йосиф Сліпий розпочинає друк серії монографій про визначні історичні постаті нарисом „Життя єпископа Луцького Йосифа Боцяна.” За дорученням Митрополита Андрея працює в Комісії над створенням Статуту Богословської Академії.

1928 Митрополит Андрей затверджує Статут Богословської Академії (22 лютого). Митрополит видає з цієї нагоди окрему креаційну грамоту.

1929 Отець доктор Йосиф Сліпий стає ректором Львівської Богословської Академії (14 квітня). Урочиста інавгурація Праць Академії відбувається 6 жовтня 1929 року. Програмну доповідь „Значення і устрій Академії” виголошує о.-ректор.

1929 Йосиф Сліпий подає ініціативу створення організації студентського товариства „Обнова” та „Українського Католицького Союзу”.

1930 Иосифа Сліпого обрано дійсним членом Наукового товариства імені Т. Шевченка (17 лютого).

1931 Йосиф Сліпий стає заступником голови „Українського Католицького Союзу”. Організовує видання тижневика „Мета”, „Христос – наша сила” та літературно-наукового щомісячного журналу „Дзвони”, опікується їх фінансуванням.

1932 При ЛБА відкриваються філософський факультет і Музей релігійних старожитностей. Ректор Йосиф Сліпий виголошує промову, де говорить, що відкриття цих інституцій дозволяє ввести викладання археології тс. історії мистецтва. В квартальнику „Богословія” ректор друкує статтю „Реформа богословських студій”.

1933 Ректор ЛБА організовує відзначення Академією 300-ліття від дня смерті Мелетія Смотрицького (20 грудня). Львівська Духовна Семінарія відзначає своє 150 ліття. Отець-ректор виголошує огляд подій у житті Семінарії з перспективи прожитих років.

1934-1935 У Львівській Богословській Академії навчається 360 студентів.
1934 Й.Сліпий здійснює подорож до Святої Землі. Враженнями від паломництва він ділиться з семінаристами на щомісячних бесідах. Друкує нотатки про подорож у часописі „Мета” та видає книжку „Паломництво до Святої Землі” у серії „Аскетична бібліотека Греко-Католицької Духовної Академії у Львові.

1935 (6 травня). Отець Иосиф Сліпий з благословення Митрополита Андрея Шептицького стає крилошанином і архидияконом-митратом Митрополичої капітули.

1935 Й. Сліпий здійснює подорож до Англії, яку описує в книзі „Подорож по Англії”. Друкує в журналі „Дзвони” розповіді про „Кембрідж і Оксфорд”. Пише праці на теологічні, філософічні, літературні та історичні теми, а також про мистецтво і церковне право. Видає серію книжок „Праці Греко-Католицької Академії”.

1936 3 ініціативи Й.Сліпого у Львові відбувся Унійний Конгрес, присвячений 300-літтю смерті Київського Митрополита Йосифа Виньямина Рутського. Йосиф Сліпий виступає з дискусійною доповіддю „Погляд на нез’єдинені і з’єдинені Церкви Сходу і догматичні різниці між ними.”

1937 Иосиф Сліпий, будучи в Римі, відвідав Сицілію. Нотатки подорожі друкує в журналі „Дзвони” і видає книжку „Подорож по Сицілії”.

1938 Львівська Богословська Академія відзначає своє 10-ліття. Інавгураційну промову виголошує ректор академії о. д-р проф. Йосиф Сліпий. Він наголошує, що Академія на порозі відкриття третього факультету -правничого. Попереду – відкриття Українського Католицького Університету.

1939 Початок Другої світової війни. 14 вересня кілька німецьких бомб впало на Львів. Одна з них руйнує семінарську церкву Святого Духа, бібліотеку БНТ та архів. (Під руїнами загинув один студент.) Припиняє свою діяльність Богословська Академія, Духовна Семінарія, Богословське Наукове Товариство. Приміщення семінарії перетворюють в гуртожиток університету. Руйнують пам’ятник Митрополитові в городі і статую Матері Божої на подвір’ї Академії. Ректор, частина професорів і настоятелів поселяються в приміщеннях на Святоюрській горі.
1939 На прохання Митрополита Андрея Шептицького та з благословення Папи Пія XII о.д-р Иосиф Сліпий призначений екзархом на Східну Україну і хіротонізований архиєпископом Серрейським з правами наелідства Галицької митрополії. Хіротонія відбувалася таємно (22 грудня). Відкрито свячення проголошені аж 14 січня 1942 року.

1941 Органи НКВД вриваються в Митрополичі палати на пл. св. Юра. Архиєпйскоп Йосиф Сліпий разом з працівниками митрополії стоїть перед церквою Святого Юрія в очікуванні розстрілу (22 червня).

1941 Німецькі війська вступають у Львів. Вони дозволяють відновити діяльність Богословської Академії і Богословського Наукового Товариства, Йосиф Сліпий керує відновленою ЛБА і є деканом філософського факультету. Деканом богословського факультету – о. проф. Ярослав Левицький. Створена Комісія по підготовці Святої Літургії українською мовою. Йосиф Сліпий допомагає хворому Митрополитові Шептицькому проводити синодальні наради.

1942 Виходить останній номер відновленого журналу „Богословія”. Головний редактор Йосиф Сліпий друкує серед інших матеріалів свою статтю „Обрядова однообразність”, де з наукової точки зору і з глибоким знанням справи підходить до питання обрядовості.

1943 (5 грудня) Львів відзначає 300-ліття беатифікації священномученика Йосафата. На святковій академії виступає Архиєпископ Йосиф Сліпий. Він у своїй промові змальовує духовну велич св. Йосафата та його безмежну відданість Христові і його заповітові про „Одно стадо і одного пастиря” на українській землі.

1944 (1 листопада) Помирає Митрополит Андрей Шептицький. Архиєпископ Йосиф Сліпий, вступає в права Митрополита. Продовжує започатковану Митрополитом Андреєм справу боротьби за визнання державою Української Греко-Католицької Церкви. До Москви виїзджає делегація від УГКЦ з грішми для поранених і щоб вияснити з Комітетом у справах релігії при Верховній Раді СРСР ситуацію з реєстрацією УГКЦ (делегацію очолює о. Климентій Шептицький).

1945 (6 квітня) У газетах з’явилася наклепницька стаття Ярослава Галана (псевдонім – Росорвич) „З хрестом чи ножем”, в якій він звинувачує УГКЦ в співпраці з німцями і робить її ворогом народу. Митрополит Йосиф Сліпий заарештований в ніч з 10 на 11 квітня органами НКВД. Ордер на арешт №2520 від 11 квітня 1945 р. Слідча справа №148372. Звинувачення: агент Ватикану, організатор антисовєтської роботи уніатського духовенства, шпигун німецький. Слідство проводили в тюрмі на вул. Лонцького у Львові, звідти Митрополита-в’язня переправляють до Київської тюрми на вул. Лук’янівській (12 травня 1945 р.).

1946 Йосифа Сліпого судить воєнний трибунал (3 червня). Вирок (винесений при закритих дверях) – 8 років виправно-трудових лагерів, 3 роки позбавлення прав і конфіскація майна. Місце відбування присуду – Сиблаг. З Києва Йосифа Сліпого перевозять до Московської Луб’янки. Умови етапу були дуже важкі і Митрополит перестудився, крім того захворів на дизентерію. Етапи: Марийське Кемеровської області – тут Митрополит-в’язень працював на фабриці, де плели рукавиці. Дістав запалення легенів і дизентерію (але йому відмовили в стаціонарному лікуванні й відправили на подальший етап). Новосибірськ – „…їдуть на заслання… то триває місяцями. Заки каторжник приїде, то такий вимучений; при різних нагодах пересідки, різні сторожі, голод, холод… Приїде на етап страшно худий, виснажений, змучений і до рапавих дощок, зимних як лід, прикутий. Вже крім самого вигнання, та фізична мука добиває людину…”, – пише Йосиф Сліпий в „Гомілії про заслання св. Климентія Папи.” Боїми – тут Митрополита штовхнули злочинці і він зламав руку („іншим ламають ребра, а вам зломили тільки руку”, – сказав лікар). М. Кіров в Росії – в групі на етап нараховувалось до 40 чоловік, серед них три священики і два єпископи Сліпий і Чарнецький.

1947 Митрополита Йосифа Сліпого відсилають в лагер на Печорі. До лагеру в’язні від станції йшли пішки болотистою дорогою. Болото місцями сягало до колін. В’язні були з’єднані наручниками по троє. В грудні знову етап до таборів Інти. Митрополит захворів у дорозі і його залишають в лагері Косью в лазареті. „Майже місяць добирались до цього лагеру, Блаженніший був страшний – хворий, у гарячці”, – згадує Фердінанд Цеппіхаль.

1948 Інта – в’язня Йосифа Сліпого пересилають у табір ближче до Полярного кола. („…Митрополит сидів втомлений на своєму наплечнику… несподівано до кімнати ввірвалися два парубійки, очима розглянулись по присутніх. В одну мить прискочили до Митрополита і знову щезли. Разом з ними щез багаж Владики. Князь Церкви лежав на підлозі з його уст і носа сочилася кров.” – Спогади проф. Гросбауера, австрійського громадянина).

1948-1949 В Потьмі Мордовської АРСР-лагер І, важко хворого Митрополита назначають у табір для туберкульозних. Згодом переводять у табір №385-23 у Темяковському районі Мордовії.

1950 В’язня Йосифа Сліпого відправляють етапом до Києва свідчити в суді, згодом повертають знову в Потьму до 8-го інвалідного лагпункту, а потім до 14 лагпункту, де він перебуває до 1953 р.

1953 Помирає „вождь всіх народів” Йосиф Сталін (5 березня). Цього ж року (11 квітня) закінчується термін заслання Митрополита Йосифа Сліпого. Його викликають на Комісію в Потьму (15 травня), де знову запропонували підписати православ’я і обіцяли відновлення титулів і можливе надання найвищих духовних титулів в Російській Православній Церкві. Митрополит Йосиф Сліпий рішуче відмовляється. Його відправляють у Маклаківський будинок інвалідів в с. Кузьминка Єнісейського району, Красноярського краю. (червень) Йосифа Сліпого викликали до Москви для переговорів з генералом Жуковим у справі налагодження контактів з Ватиканом. У Москві Митрополит перебуває три місяці. Митрополит-в’язень має дві зустрічі з генералом Жуковим, котрий пропонує йому написати працю про історію УГКЦ в СРСР. Для цього Сліпому дали можливість користуватися найбільшою бібліотеою СРСР ім. Леніна.

1953-1955 Після ліквідації Берії, який планував бути наступником Й. Сталіна. Митрополита знову відправили жити на поселенні в с. Маклаково, коло Єнісейська в Сибірі, в дім інвалідів. Тут Йосиф Сліпий продовжує писати вступну частину до „Історії Вселенської Церкви на Україні”.

1954 Начальник дому інвалідів пише донос, що в’язень Сліпий відправляє таємно Службу Божу в пральні. Після виклику до уповноваженого КГБ Йосиф Сліпий міг служити тільки в себе в кімнаті. Він пише і передає послання до вірних на Україну: на Різдво і на Великий Піст. Послання дійшли і переписувались та розповсюджувались між вірними. Відсилає до Міністерства внутрішніх справ СРСР вступ до „Історії Вселенської Церкви на Україні”. Відповіді не отримав.

1955 Йосифа Сліпого відправляють до лагера в Кузьмінки. Митрополит продовжує писати з пам’яті і привезених книжок „Історію Вселенської Церкви на Україні” – написав 5 томів. Виклад зробив до початку XVIII ст.

1957 Папа Пій XII з нагоди 40-ліття священства Йосифа Сліпого послав привітання Митрополитові на заслання (25 грудня). Лист не дійшов… Митрополит знову в с. Маклаково коло Єнісейська в домі інвалідів. Весною приїхав начальник Київського слідчого відділу з Красноярськими КДБ-істами. Зробили обшук (19 червн) Митрополита – заарештували із, конфіскацією всього майна і рукопису історії. Ісповідника віри відвезли до Єнісейська на слідство, а через кілька днів – до тюрми в Красноярську. .

1958 Йосифа Сліпого з тюрми в Красноярську везуть до Києва, де проводилось слідство (вереснь). Слідство закінчене 6 травні 1959 року. 15-17 червня 1959 року – засуд на підставі ст.7, ч. І і ст. 9: ЗКВ – на 7 років. Разом з Митрополитом судили о. Іллю Блавацького і о. Миколу Ревтя, котрі передавали переписані вручну копії „Історії” і „Послання” на Україну. Етапом Митрополита – в’язня відправили на Камчатку.

1959 Йосиф Сліпий в Тайшетсь.ких таборах.

1960 Митрополит в Потьмі в спецтюрмі – („Переїзд – це худобячі вагони набиті в’язнями обставлені вартовими вежами, кулеметами освітлені прожекторами. Крізь маленьке заґратоване вікно, розміром 10 см, видно безкраї простори Сибіру”, – Авраам Шифрін, Мюнхен) Він проходить через пересильні пункти: Свердловськ, Чуни, Новочунки, Тайшет.

1960 Митрополита-в’язня везуть до Києва (грудень). Там йому пропонують написати вимоги „максимум і мінімум” до уряду. Намовляють Митрополита виступити з відозвою проти Папи і проти націоналістів за кордоном. – „Ви знущаєтесь наді мною і над моєю Церквою, нищите руйнуєте все, що є і ще хочете, щоб я виступав проти тих, які співчувають зі мною і бороняться”;- відповідь Блаженнішого.

1962 Верховний суд СРСР визнав Й. Сліпого за особливо небезпечного злочинця-рецидивіста. Його відправляють з Києва до Мордовії (27 вересня). У табір пос. Явас в Мордовії, Митрополит, прибув етапом хворий на запалення легенів. З нагоди своїх уродин Митрополит-в’язень пише Пастирський лист до вірних в Україні.

1963 Митрополит УГКЦ Йосиф Сліпий звільнений за клопотанням Папи Йоана XXIII та президента США Джона Кеннеді (26 січня ). (4 лютого) В Москві, перед виселенням до Риму, Митрополит вимагав дозволу попрощатися з родиною. Під виглядом родини приїхав ігумен ЧНІ, настоятель монастиря в Тернополі, о. Василь-Всеволод Величковський. У готельному номері Митрополит висвятив його на єпископа Луцького і назначив своїм місцеблюстителем. Митрополитові Йосифові Сліпому видали дипломатичний паспорт – без права повернення до Львова. (4 лютого) Звільнений Йосиф Сліпий разом із супроводжуючими його представниками Ватикану і КДБ виїхав з Москви поїздом до Риму. Проїжджати через Львів заборонили, тому їхали через Брест, Прагу і Відень (тут зупинились на два дні). (9 лютого) Митрополит Йосиф Сліпий прибув до м.Орте в Італії, де його зустрів особистий секретар Папи – Доріс Каповілля. Того ж дня приїхав до Василіянського монастиря в Гроттаферрата. Тут його зустріли Кардинали Чіконіяні, секретар Ватикану та теста-секретар Конгрегації Східних Церков. (10 лютого) Митрополит зустрівся з Папою Иоаном XXIII. Йосиф Сліпий дарує Папі карту СРСР з позначкою концтаборів, де він перебував. (З березня) Митрополит закликає у Великодньому посланні всіх українців „…зберігати єдність за всяку ціну і, хоч розкидані скрізь, то все ж об’єднані в Євхаристії і у Великодній вірі, вираженій словами „Христос Воскрес” (28 березня) Митрополит Йосиф Сліпий вперше після 18 років каторги присутній на Конференції українських єпископів. (травень) Перший публічний виступ Митрополита на святкуванні 1100-ої річниці початку місіонерської діяльності св. Кирила і Методія серед слов’янських народів. У гомілії „Св. Кирило і Методій” Митрополит охарактеризовує найважливіші моменти їх праці, їх героїчні чесноти, релігійні переконання і методи місійної праці. (11 жовтня ) Йосиф Сліпий виступає на Другому Ватиканському Соборі і у присутності двох з половиною тисяч делегатів з усього світу закликає піднести Українську Греко-Католицьку Церкву до Патріаршої гідності. Собор одностайно його підтримав. (25 листопада) Заходами Блаженнішого, наших мирян та духовенства мощі св. Йосафата помістили в крипті собору св. Петра. Митрополит видає грамоту на заснування Українського Католицького Університету ім. Папи Климентія. Відновлює Богословське Наукове Товариство і видання журналу „Богословія”. (23 грудня) Й. Сліпий отримує титул Верховного Архиєпископа, затверджений Папою Павлом VI. Верховний Архиєпископ і Патріарх мають однакові права, та слово „Патріарх” в сучасній канонічній термінології.. стало назвою первоієрарха помісної незалежної церкви. На Соборі, як гості, були присутні представники Московської Православної Церкви -протоєреї-професори Ленінградської Богословської Академії В. Боровой, Л. Воронов, і отці Я. Ілліч, Н. Афіногенєв. Вони не мали права голосу та протестували проти такого рішення.

1964 Архиєпископ Йосиф, продовжує писати розпочаті в 1927 році історичні монографії: „Митрополит і Кардинал їсидор” і „Царгородський Патріарх Григорій III Мамме”. Перед третьою сесією Другого Ватиканського Собору українські єпископи створюють „Конференцію Українських Католицьких єпископів”, щоб продовжити заходи для створення Києво-Галицького Патріархату. Папа проголошує -Декрет про Східні Католицькі Церкви {21 листопада).

1965 Йосиф Сліпий стає четвертим кардиналом за всю історію України (22 лютого). Є дві версії отримання кардинальського титулу – таємно : 1949 р. і 22 лютого 1965. (В ст. „Невизнаний патріарх” Богдана Малини передрук з журналу ПІК; 2000 р. надали титул кардинала в 1949; в кн. Василя Ленцика „Визначні постаті Української Церкви…” – в 1960 році).

1965 3 благословення Кардинала Йосифа відкривається осередок монахів Студійського уставу, проголошений офіційним Декретом. Папа Павло VI іменує верховного Архиєпископа Кир.

1966 Архиєпископ Йосиф пише Устав і Правила громади Святого Духа. Він стає Членом правної Кодифікаційної комісії для Східних Церков. Глава УГКЦ ставить питання про створення Українського Патріархату.

1967 Архиєпископ Сліпий відкуповує будівлі і храмсв. мучеників Сергія і Вакха, В храмі зберігалася чудотворна Ікона Жировицької Матері Божої з XV століття. Комплекс знищений і потребує ремонту.

1969 Відбувається посвячення церкви Святої Софії в Римі (27 вересня). На посвяченні храму Патріарх Йосиф Сліпий сказав:-„…завдяки жертвам цілого українського Божого люду, зокрема, його мирянства і моїм смиренним трудом здвигнувся Український Католицький Університет – вогнище науки. Собор Святої Софії,- знак і символ незнищимості Божого храму на Землі, місце молитви, монастир Студитів – вічно горіючий острівець християнської праведності і східного християнського монашества й благочестя!” (29 вересня — 4 жовтня) Архиєпископ Йосиф Сліпий скликає і проводить IV Синод єпископів УГКЦ. На Синоді була розглянута Конституція УГКЦ з патріаршим устроєм та вибраний постійний Синод. Єпископи УГКЦ (19 з 21) звернулися до-Папи з проханням присвоїти титул Патріарха Архиєпискрпові Йосифу Сліпому.

1968-1973 Патріарх Йосиф Сліпий здійснює поїздки для відвідин українських •вірних на поселеннях, щоб нав’язати з ними релігійне .спілкування, та пожвавити, церковно-релігійне життя. Він відвідує: Канаду, Америку, Колумбію, Венесуелу, Перу, Аргентину, Парагвай, Бразилію, Австралію, Нову Зеландію – протягом 1968 року; Португалію, Німеччину, Японію – в 1977 році (всього 18 країн). Блаженніший бере участь в Євхаристійних Конгресах – Бомбеї (Індія) в 1964 р., В Боготі (Колумбія) в 1968 р., в Мельбурні (Австралія) в 1973. році.

1970 Папа Павло VI Декретом затверджує створення української парафії ‚ при церкві св. Сергія і Вакха (8 вересня).

1971 Папа Павло VI присилає лист-відмову на прохання єпископів УГКЦ про присвоєння титулу Патріарха Архиєпископові Йосифові Сліпому.

1971 Архиєпископ Йосиф Сліпий приїзджає до США на засідання СКВУ. (лютий). Він пише Звернення до українців Канади; .”Ви мусите триматися разом однією мовою, однією вірою в Христа, однією молитвою, однією системою богослужіння, одним обрядом, однією національною: українською свідомістю, однією великою любов’ю до нащо’ї спадщини князів і воїнів, до нашої культури, літератури, мистецтва, до ндших традицій і звичаїв, державницького правління, скріплених нашою історією багато століть”. Потрібно „засвідчувати єдність української нації в усіх країнах її розкинення”. (23 жовтня) На Папському. Синоді єпископів Патріарх виголошує доповідь „Церква мучеників” про переслідування Української Церкви і народу. (30-31 жовтня) Патріарх Йосиф посвячує відновлений храм та затверджує парафію св. Сергія і Вакха. В ці дні відбулися урочистості з нагоди 375-Ліття Берестейської, та 325-ліття Ужгородської Уній. Відкривається Музей українського мистецтва і готельний комплекс при парафії св. Сергія і Вакха.

1973 На Святій Літургії в Римі в соборі св. Петра о. Гриньох, колишній капелан ОУН-УПА грецькою мовую вперше поминає Йосифа Сліпого як Патріарха. З того часу всі церкви виголошують такий титул. Патріарх Йосиф скликає Синоди українських єпископів у 1971, 1973, 1978,1979. Римська Курія не визанає рішення Синодів правосильними.

1975 Старанням Патріарха Йосифа відновилося видання літературно-наукового журналу „Дзвони” і церковно-суспільного журналу свяще-ничого Товариства св. Андрея „Нива” (липень). Патріарх Йосиф організовує філії УКУ в різних країнах, зокрема. в Буенос-Айресі, у Лондоні, в Філадельфії, Вашингтоні, Чікаго, Торонто, Монреалі. Іван Павло І, ставши апостольським намісником, без вагань збирався затвердити титул Патріарха Главі Української Греко-Католицької Церкви. Та помирає через місяць, не встигнувши це зробити офіційно. Кароль Войтило, Іван Павло II, не має нічого проти присвоєння Патріаршого титулу, але не поспішає затверджувати його.

1976 Патріарх Йосиф Сліпий видає Грамоту про заснування Духовної Семінарії св. Софії в стінах УКУ (21 вересня).

1977 Архиєпископ Йосиф Сліпий висвячує на єпископів о. Івана Хому. І о. Любомира Гузара студита та о. Івана Чміля – салезіянина.

1978 Кардинал Йосиф звертається до всіх кардиналів, визначних церковних діячів і до акредитованих при Апостольській Столиці державних представників з інформацією про величезні втрати і переслідування УГКЦ та з проханням підняти публічну думку проти наступу комунізму (серпень).

1980 Папа Іван Павло II скликав Надзвичайний Синод українських єпископів, де було проголошено про вибір Філадельфійського митрополита Івана Мирослава Любачівського коад’ютором Патріарха Йосифа Сліпого. Патріарх Йосиф скликає Синод, на якому вибирають кандидатів на митрополита Філадельфійського і єпископа для Чікаго (25 листопада).

1970 -1981 Патріарх Кардинал Йосиф Сліпий пише свій Заповіт, в котрому роздумує про дальшу долю Української Церкви та її розвиток, над різними аспектами церковного і суспільного життя.

1981 Патріарх скликає черговий Синод УГКЦ, на якому прийнята Декларація про неканонічність і недійсність Львівського собору 1946 року по ліквідації УГКЦ (25 листопада і 2 грудня).

1984 Помирає Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Йосиф Сліпий (7 вересня), визначний громадський діяч і церковний подвижник.

1991 Реабілітований посмертно бувший в’язень таборів ГУЛАГу Йосиф Сліпий (17 квітня).

1992 Повертається на рідну землю (через 47 років) Патріарх Української Греко-Католицької Церкви, Кардинал Йосиф Сліпий (27 серпня). Похований у крипті собору Святого Юрія у Львові.