Вже традиційною є щорічна молитва Хресної дороги на Майданеку в Любліні. В п’ятницю, 27 березня, духовенство Люблінської архідієцезії на чолі з митрополитом Станіславом Будзіком, у супроводі численно зібраної молоді молилися за вічний спочинок для всіх жертв нацистського режиму. Українську сторону представляв парох люблінської греко-католицької церкви о. митр. Стефан Батрух, семінаристи та українські студенти, які навчаються в Любліні.
Не зважаючи на сильний дощ Хресна дорога розпочалася біля головного монументу при вході на територію табору смерті. Проходила вона через гектари площі, де знаходяться бараки, в яких тримали безвинних чоловіків, жінок і дітей. За основу розважань обрано свідчення людей, які або були в таборі, або є свідками тих нищівних подій. Жах огортає коли чуєш, як у матері забирають дітей на розстріл, лише через те, що вони не є придатними до праці, і коли ця мати просить, щоб в такому разі розстріляли також її… Або коли чуєш свідчення про щоденні смерті від голоду, перевтоми, тифу, що були «звичним явищем» для тої нелюдської системи. Як відомо на Майданеку замордовано більше 70-ти тисяч людей. Найбільш масово гинули євреї, поляки, українці, білоруси та росіяни. Знаною є постать бл. о. Омеляна Ковча, пароха з Перемишлян, та інших блаженних, які до кінця у відданості Христу сповнювали свою священичу місію.
В часі Хресної дороги молилися також за мир в Україні та в світі, де триває війна. Завершилась молитва словом архієпископа та благословенням. Владика Станіслав наголошував, щоб молодь зажди тривала при хресті, не боялася хреста і несла хрест, бо в ньому правдиве життя.
Майданек показує наскільки далеко може зайти людська злоба, коли віддалятися від того, що є об’єктивне, морально добре, врешті-решт, святе. В контексті сучасного світу ми бачимо багато маніпуляцій чи то через телебачення, інтернет, чи то через певну політичну систему влади. Ці речі не позволяють молодій людині об’єктивно дивитися на світ, тверезо оцінювати ситуацію. В кінці доходить до тиранії, прикладом якої є два страшні режими ХХ століття – нацизм та комунізм. В наш час щось подібне простежується в Росії, яка проявляє агресію у відношенні до України. Нашим завданням є плекання пам’яті про ці страшні події і не допустити чогось подібного в майбутньому. Завершу словами св. Івана-Павла ІІ, які він виголосив на Майданку 9 червня 1987 року:
«Хай це буде memento (пам’яттю) для всіх поколінь, що людина не може стати для людини катом, повинна залишатися для людини братом»
бр. Ігор Гінда IV курс

00000