Урочистості з нагоди празника на честь Святого Йосафата розпочалися в суботу, 22 листопада 2014 року, презентацією монографії проф. Ігоря Скочиляса та проф. Анджея Ґіля під назвою «Київська Митрополія в 1458-1795 роках» в Інституті Центрально-Східної Європи, що у Любліні.
«Історики, котрі виховувалися у різних культурно-релігійних середовищах, знайшли у собі стільки покори, аби спільними зусиллями написати монументальну працю попри відмінності, котрі виникають з різного сприйняття та способу інтерпретації тих самих подій. Вартість цієї книжки увиразнюється ще більше, коли усвідомлюємо собі існування політичних та ідеологічних структур у нашому просторі, котрі як в минулому так і досі, провокують поділ тих тотожностей, котрі жили пліч-о-пліч. Книга допомагає відкрити у діях Київської митрополії той чинник, який єднає три народи: білоруський, український та польський, котрі творили свою народну ідентичність у структурі Київської Митрополії під владою Речі Посполитої, не зважаючи на конфесійні поділи», − підкреслив о. мітрат д-р Степан Батрух, презентуючи видання.
«Ця книжка є виразом певної співпраці не лише двох людей, але й двох середовищ, – зазначив один з її авторів проф. Анджей Ґіль, заступника директора у справах науки Інституту Центрально-Східної Європи, − Ми не намагалися вписатися у контекст релігійної полеміки, котра не закінчилася сімнадцятим століттям, а триває й досі. Ми залишали наш релігійний світогляд за дверима того місця, де писали книжку. Так, ми є католиками східного і західного обряду, але це лише надихало нас на пошук правди, виходячи з Божого наказу про це. У майбутньому хочемо зробити бодай чотиритомник, присвячений Історії Київської митрополії від Володимирового хрещення і до сьогодні».
Відчитати минуле, котре творило Східноєвропейський простір та запропонувати новий підхід до розуміння унійної традиції, котра з часів Флорентійського Собору мала на меті подолання культурно-релігійного конфлікту зі збереженням літургійної ідентичності – так окреслив мету праці проф. Ігор Скочеляс, декан Гуманітарного факультету Українського католицького університету, що у Львові. Саме завдяки унійній ідеї, на думку історика, традиція збереглася досі.
«Дякуємо Господу за дар духовної спадщини спільної для Полоцька, Києва та Гніезна, котра почалася з місією Св. Кирила і Методія; дякуємо за дар покликання, котрий прийняли наші праотці у Христі на цих теренах», – наголосив о. архимандрит Сергій Гаєк, Апостольський Візитатор Білоруської Греко-католицької Церкви під час Божественної Літургії, котру очолив та спільно звершував з отцями Української греко-католицької та римо-католицької церков у Храмі Різдва Пресвятої Богородиці м. Любліна, з нагоди урочистостей на честь Святого священномученика Йосафата, 23 листопада 2014 року.
У посланні до Євреїв, зазначив проповідник, котрі були спадкоємцями старозавітної традиції, апостол Павло закликає шанувати учителів. У дні вшанування пам’яті священомученика Йосафата це звучить як заохочення до рефлексії і пошуку сенсу тієї великої спільної традиції. І Люблін, на думку отця-архимандрита Сергія Гаєка, є особливим містом у церковному, культурному та науковому вимірі, бо це місце зустрічі Євангелії і культур.

00000