В суботу 23 листопда, коли весь український світ відзначав 80-у річницю Голодомору в Україні, вірні греко-католицьких парафій ольштинського та ельблонзького деканатів молилися за жертви Голодмору в кальварії в Глотово б. Доброго Міста.
До Глотова прибули вірні з парафій: Гурово Іл., Ілава, Бартошиці, Остре Бардо, Лідзбарк Варм., Добре Місто, П`єнєнжно, Бранєво, Лєльково, Пасленк, Оструда, Ельблонг, Ольштин. В год. 12.00 запляновано хресний хід. В процесії, представники кожної парафії, від каплиці до каплиці, передавали один одному символи трагедії та нескореності українського народу: хліб, колоски пшениці з ягідками калини перевязані синьо-жовтою стяжкою та лямпаду.
За розважання при кожній каплиці послужила поезія Уляни Кравченко – поетеси, яка спочила на перемиському кладовищі в 1947р. О. Павло Поточний у минулому році видав її Хресну Дорогу. ЇЇ поезія оспівує незбагнену людов Бога до людини. Чи ж можна збагнути жертву мільіонів невинно заморених голодом? Поезією можна багато сказати. І ми, на тому святому місці намагались це висказати. А народ молився при кожній каплиці: Отче наш, …, Богородице Діво, та йдучи від каплиці до каплиці киликав до Господа: Ісусе, Ісусе, Сину Божий, поммлуй, помилуй нас! Або благав: Марає, Маріє, Мати Божа, молися, молися за нас! Станувши на верху Кальварії з грудей зібраного люду понеслась до небес молитва: Зо святими упокой… За нами «молитви світла лямпад паломнаків», світла живих для тих, що в дорозі до всеохоплюючої Любові. «Блаженна путь, на яку йдеш …», жертвам Голодомору не співали та не бажали! Наша молитва це для жертв наше побажання!
О. Павло сказав величне слово про честь і славу невмирущої жертви. А коли зібраний народ оспівув Вічну пам’ять жертв Голодомору, отці ломили хліб в пам’ять померлих, щоб живим ніколи не забракло хліба. Бо ж коли не стане жліба, на порозі чекає смерть!
Отець митрат Іван Лайкіш

00000