1 листопада 2013 року, припадає 69- та річниця смерті слуги Божого митрополита Андрея. Згадуючи постать Митрополита, публікуємо статтю, в якій описуємо його перебування на перемиській землі.
Андрей Шептицький це одна з найсвітліших постатей, не тільки в історії нашої Церкви, але рівно ж в історії України. Як голова і батько нашої Церкви в міру можливостей відвідував також багато місцевостей перемиської землі. Не обминав і самого Перемишля. Однак про це, ми не прочитаємо в жодних дотеперішних біограмах, написаних про князя Української Греко-католицької Церкви. Першу достовірну інформацію про перебування у Перемишлі, ще тоді брата Андрея, знаходимо під датою 3 вересня 1892 року. Цього ж дня, в давній історичній Перемиській катедрі, прийняв Він ієрейські свячення з рук перемиського владики Юліяна Пелеша. В цей торжественний день присутні були також батьки, про що пише у своїх спогадах мама, Софія з Фредрів. Від 1901 року, коли був іменований на Митрополита Галицької Церковної Провінції, багато разів приїжджав до Перемишля в церковних справах, а також приватно, щоб відвідати владику Константина Чеховича. Між обома ієрархами була не тільки формальна співпраця у різних ділянках церковного владичого володіння. З їх листування знаємо, що вони любили себе і шанували один одного, а при цьому були свідомими українськими патріотами. Це були владики високої особистої культури.
Уже 10 серпня 1902 року, в Єпископській палаті при вул. І. Снігурського, відбулася перша спільна конференція Митрополита Андрея та владики Константина Чеховича на тему переходження священиків з одної до іншої єпархії, а також про допомогу сестрам Служебницям та сестрам Василіянкам.
Наступна конференція наших Архієреїв УГКЦ у Перемишлі, під проводом Митрополита Андрея, відбулася 11 січня 1906 року і відносилася до справи покликання спільної депутації до Відня. Нетерпимим було ставити вимоги зміни існуючої ординації виборчої в Галичині, яка дискримінувала українців. Митрополит Андрей запропонував текст пастирського листа у тій справі, а також проект промови до Цісаря і текст комунікату до преси. Протокол з цієї Конференції підписали: Андрей, Митрополит, Константин Чехович, єпископ перемиський та Григорій Хомишин, єпископ станіславівський.
Цього ж року владики зустрілися у Перемишлі ще раз 12 листопада. На цій конференції, крім церковних справ, схвалили Вони рішення про парламентські вибори, звертаючись до цісарського Намісника в Галичині, щоб вибори були справедливими. Ішлося тут про це, щоб на признаних, русинам (українцям), 28 місць у парламенті, не кандудували Поляки. Чергова конференція за участю Митрополита відбулася у Перемишлі в 1907 року. її метою була підтримка американських українців-емігрантів, у справі покликання єпископа для греко-католиків в Америці. Як знаємо тим єпископом був іменований о. Сотер Ортинський ЧСВВ з єпархії перемиської.
Перед І світовою війною, конференції наших єрархів у Перемишлі, відбулися ще в роках 1909 та в 1911 р.
Митрополит Андрей побував у Перемишлі не тільки з приводу згаданих конференції. 2 червня 1912 року, очолював похорон б.п. о. Івана Стрийського, канцлера перемиської капітули на головному цвинтарі при вул. Словацького. Ще в цьому самому році, приватно, відвідав у Перемишлі владику Константина Чеховича. Потім була І світова війна, в якій наша Церква зазнала багато втрат.
Щойно у 1917 році прийшли позитивні зміни. Митрополита звільняють з російської неволі, а на перемиський владичий престіл, після смерті в домашньому арешті Владики Константина, був покликаний Блаженний Йосафат Коциловський. В торжественному привітанні кир Андрея, повертаючого 10 вересня 1917 року з заслання, на перемиському вокзалі, брали участь мешканці Перемишля. Від того року починається успішна співпраця Митрополита Андрея з Йосафатом Коциловським.
Однак вже в листопаді 1918 року спалахнула польсько-українська війна. В умовах жахливих її наслідків, на конференції у Перемишлі 25 серпня 1919 року, Український єпископат галицької Провінції, на чолі з Митрополитом оприлюднив текст протесту до Мирної Конференції в Парижі, проти дій польської влади. Особливо наголошено на зле трактування військових полонених. Між іншими, звернено увагу на жахливі умови проживання у таборі в Пикуличах. Зазначено у протесті, що інтерновані не мають душпастирської опіки і християнського похорону. Лежать у брудах, на підлозі, голі без світла, Буває, що від хворіб, без медичної допомоги вмирає щоденно 50 полонених.
Текст протесту, який 27 серпня 1919 р., від імені усіх владик підписав Митр. Андрей, був переданий графу Михайлові Тишкевичу до Парижа. Всі пізніші Конференції Архієреїв УГКЦ, у міжвоєнному часі та під час II світової війни, з огляду на хворобу Митрополита Андрея відбувалися вже у Львові. Чи в тому часі побував Митрополит Андрей у Перемишлі, ще не досліджено.

Богдан Білий – http://cerkiew.org

00000