Звернення Високопреосвященнішого Архиєпископа Іоана (Мартиняка) Митрополита Перемисько-Варшавського з нагоди святкувань 1025-літя Хрещення Руси-України

Звернення Високопреосвященнішого Архиєпископа Іоана (Мартиняка) Митрополита Перемисько-Варшавського з нагоди святкувань 1025-літя Хрещення Руси-України

Всесвітлішим і Високопреподобним Отцям,
Преподобним Монахам і Монахиням,
Дорогим Братам і Сестрам!

Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися
(Гл. 3, 27)

Христос Воскрес!

Кожний день наближає нас до дня ювілею 1025-літя Хрещення Руси-України, який будемо відзначати 18 серпня 2013 року Божого на березі Дніпра у Києві. Великий Ювілей Хрещення нашого народу святку-ватиметься по цілому світі, в кожному місці, де проживають вірні Української Греко-Католицької Церкви. В цьому особливому році ювілею, наші спільноти радіють з приналежності до Божого Люду через одягнення в Христа, яке відбулося у таїнстві Хрещення. У нашій Перемисько-Варшавській Архиєпархії, спільно з нами цю радість буде розділяти Глава і Отець УГКЦ Патріарх Святослав, який у днях 27-29 червня 2013 року Божого відбуде свій черговий візит до Польщі, щоб таким чином розділити радість, утвердити нас у вірі і єдності нашої Церкви, яка має свій початок у Володимировому Хрещенні 988 року.

Ювілей Хрещення спонукує нас до задуми над причинами рішення св. Володимира про включення свого народу до Вселенської Церкви, про наслідки цього рішення, які відчуваємо до сьогодні. Чим є цей Божий дар називати себе дітьми Божими, який подарував Всевишній Бог руками Володимира? Що він приніс державі і поодиноким мешканцям? Чим є сьогодні для кожного з нас?

Хрещення – це введення у нове життя

Нова дійсність, яка простелюється перед народом, коли його володар підіймає рішення, якого наслідки будуть мати відгук століттями. Відповідальність за добробут і мирне життя держави – Київської Руси – спочивала на раменах князя Володимира Великого. Він розумів, що його держава і її мешканці для свого розвитку потребують увійти в склад європейських держав, які вже жили під знаменом християнства. Боже Провидіння послуговується людиною, щоб таїнство спасіння засіяло і відкрилось не тільки для поодиноких людей, але для всіх мешканців даної країни. З престольного міста Києва сила Божої проповіді і світла християнства, яке прийняв св. Володимир в 988 році, поширилася на всю Київську Русь. Прийняття християнства – це найважливіша подія в історії України. Християнство підносить наш народ на вищий ступінь культури і відкриває нові шляхи розвитку. Країна стає центром, у якому перетинаються дві величезні культури. Багата культура Сходу, яка корінням сягає Греції, і культура Заходу закорінена в Римі. З часу просвіщення народу Живою Водою хрещення почали розвиватися різні галузі людського діяння. Будівництво християнських святинь і розвиток парафіяльної структури Церкви спричинив розвиток шкільництва і освіти в народі. При парафіях поставали школи, в яких завданням духовенства було навчати людей читати і писати. Християнство на Русі принесло ще один Божий дар, а було це об’єднання племен в один народ. Віра в Ісуса Христа на завжди стала елементом, який об’єднував і додавав сили українському народові, як у минулому так і сьогодні. Саме цей час в історії України названий Золотою добою держави, став новим життям народу у вимірі політичному, суспільному, а перш за все у вимірі духовному. Святий Володимир впровадив свій народ у нове життя віри в Єдиного Бога, прищепив мешканців своєї держави до «живої виноградини», якою є Ісус Христос і Його Церква на землі (пор. Ів. 15, 1).

Християнство силою народу

Віра защеплена в добре серце людини ніколи не пропадає, вона як пшеничне зерно кинуте в землю вмирає і багато плоду приносить (Ів. 12, 24). Християнство защеплене св. Володимиром Великим стало силою народу. Перші випробування віри в українському народі прийшли разом з монгольською навалою, яка довела до руїни цілу країну. Чергові століття приносили нові стихії і терпіння, але вірність Божому законові і Євангелії додавала сили мешканцям Руси-України. Постійне нищення українського народу його ворогами свого апогею досягло в ХХ столітті. Режим з під знаку червоної зірки претендував на місце знаку Хреста, який витиснуло в серцях українського народу таїнство Хрещення. Геноцид голодомору, переслідування народу сибірськими засланнями, ліквідація УГКЦ, мученицька смерть синів і дочок народу, мали зломити в людях вірність Богові і єдності Церкви. Не вдалося! Людські задуми програли з Божою логікою спасіння. Як сказав Блаженіший Патріарх Святослав: Бог вирішив, щоб наша Церква воскресла. Тертулян висловив таке речення «кров мучеників є насінням Церкви». В контексті тих слів добачав би я новітню історію нашої Церкви, яка давала свідоцтво в найстрашніших часах комунізму. Давали свідоцтво єпископи, священики, монахи, монахині і світські. Стали вони блаженними мучениками ХХ століття, були тим «християнським насінням». Я як молодий священик і єпископ є плодом їх крови. Мав я честь зустріти тих людей в катакомбні Церкві. До Греко-Католицької Церкви притягає і діє сила Розп’ятого і Воскреслого Христа. […] Не вдалося знищити нашої Церкви Сталіну ані його наслідникам. Силу нашим вірним напевно давав Дух Святий. У нашій пам’яті надалі триває лихоліття акції «Вісла», яка спричинила багато болю і терпіння нашим родинам. Неодноразово, першими речами, які забирали переселенці з покиданих домів, були ікони і хрести – знаки віри в своїх родинах. Доручали своє невідоме майбутнє Богові. Черговий раз Христове знамено стає надією у земському незнаному.

Дорогі Брати і Сестри

Від двох років ця мученицька Церква і весь християнський народ в Україні і поза її межами підготовляється до ювілею 1025-ліття Хрещення Руси-України. Хоч ми живемо в діаспорі, то залишаємось частиною цього великого українського народу, його культури і християнської спадщини. Згадаймо великий Ювілей 1000-ліття Хрещення, який за участю Патріарха Мирослава Івана Любачівського, синоду єпископів нашої Церкви і тисячів прочан відзначали на Ясній Горі. Був це момент нагадати світові, що віра в нашому народі не вмерла, що засипана зовнішніми переслідуваннями, починає виходити з «тіні смерти», щоб дати живе свідоцтво віри і вірності Христовій Євангелії.
В днях 27-29 червня 2013 року Божого до Польщі з офіційним візитом навідається їх Блаженство Святослав Шевчук, Патріарх Української Греко-Католицької Церкви, щоб спільно з нами подякувати Богові за ласку хрещення, яка помогла нам вистояти в часах нищення народу. За сили даровані Богом, які помогли нам по роках переслідування на ново відбудувати знищену структуру Церкви, будемо дякувати Богові в Ґурові Ілавецькому 29 червня 2013 р. Б. (в суботу), за свободу Церкви і її славний розвиток. Там теж Блаженіший Патріарх Святослав очолить Божественну Літургію і своїм словом підкріпить нас у вірі і єдності Церкви.

На передодні ґуровської зустрічі з нашими вірними і священиками, їх Блаженство відбуде офіційні зустрічі на державному і церковному рівнях. У Варшавській Церкві Успення Пресвятої Богородиці 27 червня (четвер), о год. 17.00 будемо молитися і перепрошувати Бога за Волинську трагедію.

До спільної молитви запрошую молодь цілої єпархії, з якою Блаженіший Святослав хоче зустрітись в п’ятницю 28 червня на нічному чуванні в ґурово-ілавецькій церкві. Запрошую також усіх священиків і вірних цілої Митрополії. Поручаю цю прошу-візит вашим святим молитвам.

З пастирським Благословенням

+ Іван (Мартиняк)
Митрополит Перемисько-Варшавський

Дано у Перемишлі, при соборі св. Івана Хрестителя, дня 22 травня 2013 року Божого

Print this pageEmail this to someoneShare on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter0Pin on Pinterest0Share on LinkedIn0Share on VK